Re: цензії

15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Коли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник
«Ятаган» змушує замислитись…
14.11.2026|Пауліна Малохлєб
Польська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
12.11.2026|Тетяна Граб
Місце сили у Сан-Фурсиско
04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Повернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
02.11.2026|Буквоїд
У перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
29.10.2026|Василь Кузан
Реалізм абсурду
27.10.2026|Юлія Манякіна
Музика розшарпаної цілости
26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває

Re:цензії

Ті квіти нестерпні…

Квіткова антологія[зб. укр. поезії про квіти; упор. Шарпе У., Карп’юк В.]. — Брустурів: Дискурсус, 2013. — 172 с.

Усе почалося з квітів. Саме так можна сказати про новонароджене видавництво «Дискурсус», яке заявило про те, що воно є на книжковому ринку, квітковими віршами. Мені воно допомогло згадати, що є квіти живі, є штучні, а є ще книжні.

А ще одразу згадався «Український квітник» Зірки Мензатюк, де мініатюрні есеї переплетено з енциклопедичними відомостями про квіти та репродукціями відомих картин. Справжній вінок! А ще збірка Ігоря Калинця «Ці квіти нестерпні» з її епіграфом:

Маю жаль до цієї землі:

вона також родить квіти,

за якими я плачу...

У випадку «Квіткової антології», можемо говорити не про вінок, а про справжній букет української поезії! Справжній у тому розумінні, що квіти там всілякі – яскраві та не дуже, розкішні та скромні, веселкові та чорно-білі, і реп’яхи також є, як то і мусить бути серед справжніх рослин.

До речі, антологія у перекладі з грецької – це і є квітник. Тобто вийшов такий собі квітковий квітник. 

Дебютувати такою книгою доволі ризиковано. Як і взагалі укладати антології, бо ж одразу виникнуть претензії щодо підбору авторів, а у цьому випадку ще й питання щодо відсутності намальованих квітів усередині книги, бо ж є багато спільного між ними і квітами словесними: одні пишуть фарбами, інші – словом:

Але виходить у сад квітникар,

піднімає тінь, прикладає до уст –

вона червоніє і стає трояндою (Василь Голобородько)

В антології вірші-квіти від Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Павла Тичини, Михайля Семенка, Василя Голобородька та багатьох інших знаних і не зовсім авторів. Усього – 68 поетів. З розташуванням авторів упорядники довго не морочилися: розмістили усіх за абетковим принципом. Антологія розпочинається з текстів Івана Андрусяка, а завершується текстами Любові Якимчук. Тільки абетка – нічого особистого! Мабуть, логічнішим було упорядкування за хронологією. Тоді можна було би простежити, як змінювалися квіти-вірші упродовж десятиліть. Хоча… У цій книзі переплелося минуле з сучасним, і щось у тому таки є. Різні аромати, різні кольори, різні відчуття…

Добра половина прізвищ читачу нічого не скаже, але якщо отой читач допитливий і вірить у всемогутність інтернет-павутиння, то зможе там відшукати дещо. Хоча упорядники могли б і подбати про вдячного читача, подавши невеличку довідкову інформацію про отих квіткових поетів та їхні фото.

Турбота про читача виявилася би також і в тому, якби упорядники запропонували йому сяку-таку передмову з поясненням, чому воно саме так, а не інакше. От я, наприклад, не можу розуміти, чому немає вже згадуваного Калинця, Москальця, Вишенського (маю на увазі Станіслава), Забужко, Драча. І то ще не всі мої «чому» щодо поетів, бо поза книгою лишилося багато цікавих авторів. Від власної відсутності в антології вони нічого не втратили, а от антологія – так. Бо не покидає відчуття, що букет складав не зовсім вправний або забудькуватий флорист. Хоча, з іншого боку, видавництво як собі хоче, так і відбирає авторів. То його квіти, його букет.

Виникає сумнів також і щодо квітковості окремих віршів. Хоч убийте мене, але не знайшла я квітів у представлених текстах Процюка (бо «пахне геранню», то ще не сама герань). Те саме з поезію Короташа (бо якщо є згадка про садові квіти, то ще не квітковий вірш) та з частиною інших авторів або з деякими їхніми текстами. Знову ж таки упорядники могли би у передмові мудро пояснити, що вони мали на увазі, говорячи, що то українська поезія про квіти.

Але незважаючи на це все, упорядники мають рацію – це «Книжка, з якою приємно бути». Бо відкриваєш книгу, знаходиш запашні квіти, перепрошую, вірші і розумієш, що це саме те, чого нам не вистачало, бо квіти і вірші – це завжди добре і красиво.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

17.11.2026|09:06
Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
15.11.2026|06:56
Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
12.11.2026|20:47
Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
09.11.2026|15:19
У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
09.11.2026|06:48
«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
08.11.2026|22:31
У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
06.11.2026|15:56
«Писати і жити, жити і писати»
06.11.2026|15:51
10 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
06.11.2026|15:39
В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
06.11.2026|15:32
У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»


Партнери