Оскар і самотність. Оскар і безнадія. Оскар і Віра. Яку з цих позицій обрав лейтмотивом свого твору «Оскар і рожева пані» сучасний французький письменник, драматург і сценарист Ерік-Еммануель Шмітт? Звісно, пропагандист оптимізму віддав перевагу  – Оскару й Вірі. Історія 10-річного невиліковно хворого хлопчика, який написав 14 листів Богові, давно полюбилася у світі: її переклали багатьма мовами й інсценізували. Загалом, в Україні відомі чотири книжки Еріка-Еммануеля Шмітта: «Пан Ібрагім та квіти Корану», «Дитя Ноя», «Мрійниця з Остенде» та «Оскар і рожева пані». Останню з них цьогоріч перевипустило видавництво «Кальварія» (перше видання побачило світ 2006-го року). Тема, порушена в цій книжці, автору добре відома. У дитинстві письменник чимало часу перебував у стінах лікарні: його батько був дитячим лікарем, та й сам Шмітт часто хворів. У дорослому житті йому також доводилося бути очевидцем «згорання» близьких людей.

Здається, зважаючи на глибинність теми й обізнаність у ній, письменник міг би написати і складніший за жанром твір. Однак він убезпечує читача від труднощів її сприйняття: обирає невелику за обсягом повість, відповідно, з невеликою кількістю героїв. Людяна оповідь про хворого на рак хлопчика, який усвідомлює, що зовсім скоро він відійде у кращі світи, читається на одному ковтку повітря. Зумовлено це й тим, що Шмітт обрамив таку емоційно складну тему в доволі просту форму оповіді, бо, погодьтеся, з уст дорослої людини вона звучала б дещо одержимо. Натомість подача такої теми крізь призму світобачення дитини, хоча їй у 10-річному віці довелося по-дорослому прожити життя, оповита флером сумовитої ніжності. Саме завдяки цьому виправданим є і легкий гумор у у повісті.

Дається взнаки також епістолярний стиль оповіді. Лист – душа на папері, що вміщується у простих фразах, а не в кучерявих мовних конструкціях. Відвертість, щирість не потребують багато простору, їм достатньо кількох слів, але влучних. Ось так простодушно, невимушено з дитячою наївністю Оскар спілкується з Богом (майже по - біблійному: «… Будьте з Ним, як діти»). Спілкується, як із другом. І перед Ним відслоняє завісу свого найпотаємнішого. Із Ним він ділиться навіть тим, про що не розповідає батькам, коханій дівчинці, а головне – «рожевій пані» тобто Бабці-Ружі. Хоча вона стає для Оскара, чи не найближчою людиною: підтримує його в часи хвороби, заспокоює, розважає кумедними історіями про свою кмітливість, якій завдячує численними перемогами на рингу (для Оскара Бабця-Ружа – колишня кечистка). І саме вона радить хлопчикові написати Богові, вселяючи йому віру у Всевишнього. «Бог є любов», відповідно Оскара полонить це почуття: до самої Бабці-Ружі, хворої дівчинки Петті Блу, батьків, яких називає «легкодухами» (адже вони не наважуються дивитися на дитину, знаючи про її приреченість), а головне – до життя. Прикметно, що невдовзі на журнальному столику в хлопчика з’являється табличка з написом: «Тільки Господь має право мене розбудити».

Бабця-Ружа пропонує також Оскару уявити, що кожен прожити день дорівнює десятиріччю. Хлопчик сідає в життєвий «поїзд» і зупиняється на найважливіших його «зупинках»: юності, подружньому житті, кризі середнього віку, старості, підготовкою до смерті. Таким чином, упродовж короткого часу йому вдається прожити усе життя. Відповідним чином вибудувано і композицію повісті: кожен окремий лист присвячений новому етапу життя Оскара.

Слід зазначити, що імена головних героїв повісті теж мають в собі додаткове семантичне значення. Імовірно, що Шмітт не безпідставно назвав героя твору Оскаром, адже,  це ім’я означає «Божий спис», «божественний». Тобто Оскара від народження «запрограмували» по-особливому відчувати Його присутність. Бабця Ружа, або рожева пані – паралель із рожевою мрією, фантазією, яка врешті-решт і допомогла хлопчикові жити.

«Я вважаю себе письменником, призначення якого – давати надію людям в цьому розпачливому світі», – неодноразово зізнавався Ерік-Еммануель Шмітт у численних інтерв’ю. Тож дає він надію і персонажам своїх творів,  наділяючи їх водночас дорослою мудрістю, вірою та оптимізмом.  

Згідно з дослідженнями паризького літературного журналу «Лір», «Оскар і рожева пані» входить до переліку книжок, що «змінили життя читачів». На самкінець зауважу: ця повість, якщо і не переінакшить  життя, то напевно пробудить у читача оптимізм та буде еліксиром, який вилікує «хвору» душу.