Завантажити

Музейна чистота, хокейний леду блиск
І панорама тіл, що, вирвавшись із рами,
Не вийти намагаються із цих світів,
Але прийти - і так собі, аби до тями.

Тягучий поштовх зір, легкий шумок струмка
Й простягнута рука - мов бич, зі свистом,
Ляга віків ріка - людей вперед штовха
І з поколінь зрива коралові намиста.

На місці - день і ніч. Мов в мисці - холод пліч
Вночі народжує світил вогонь тридцятиватний.
Ти - мов живий, та річ. Здоровий мов - все ж віч-
На-віч із всесвітом - струмок дороги понад горами у небеса канатної.

Ривок - і день розтав, два слова - і відстав,
Навіки в себе втік - уже не повернутись.
Полярна довкіл ніч. Не чути, як у бік постав
І тіней довколишніх ляже сутність.

Із сіней бризне кров - масна, руда, на сніг.
Мов сніп впаде любов в роман - про неї ж.
І сівши на ослін, старий, який осліп,
Як виявилося - не пророк, а тільки - небіж.

А - тільки сніг довкіл, музейна чистота,
Природи простота і лед хокейний.
Усе гаразд! - Коли?.. А на душі сльота,
Примарна радість й непримарна неміч.

читати