Завантажити

шиї…
Що тут зробиш. Знайшли «підмоченого» Назаренка. (Не плутати – не підрізаного як на сьогодні, а з заплямованою репутацією!) Ось тобі шанс. Упораєшся – поновимо і в партії, і в торзі.
Назаренко скоро втік у невідомому напрямі, без оглядки на партію, торг і сім’ю.
– Ось що, шановний, – сказав Перший Т.С. – Це твій головний біль. Іноземці скаржаться, з фінансами чортійщо, план не виконується з дня закладки першого каменя. Очолюй заклад і виводь його з прориву, інакше – білєт на стіл.
Товариш С. був хлопцем недурним і поклав партквитка перед Першим уже через три дні.
– Можете різати мене разом із білєтом хоч на шматтьо. Плану не буде, усі парткерівники, починаючи з іструкторчат, уся міська номенклатура, міліція і гебня – ходять у бордель безплатно. Дівчата працюють на грані повного виснаження, понаднормовані не виплачуються, профспілці заткнули рота, кращі кадри тікають світ за очі, якісь незрозумілі спецперевірки щоденно. Порядку в нашому борделі не буде ніколи, хай хоч сам Генсек його очолює!

Р.S. Написано це було давно, на публікацію не претендувало, але оце прочитав останній абзац – крик душі товариша С., не останньої, до речі, особи в українському, слава Кучмі, політичному істеблішменті нинішньому, і констатував: розумний чоловік, і сучасне розумів, і перспективу бачив.
Так тривало десь із півроку. Раптом ми, нормальні допитливі студенти, втяли, що тютюн у наших улюблених «Славутичах» мало чим відрізняється від вмісту «Паміру» чи «Махорочних». Та оскільки наші резиденти працювали не тільки на розвантажуванні вагонів, але зрідка й на м’ясокомбінатах, тютюнових і цукеркових фабриках, істина вилізла в центрі нашої уваги.
Просто як соціалізм. Виявилося, що лінію з виробництва наших улюблених цигарок (рідних, вітчизняних!) ставили французи. Практично – автоматичну. Яка не допускала неякісної продукції. Інакше автоматика автоматично (даруйте за масло масляне) відключалася. Більше того – з конвейєра, чи як там його не можна взяти й однієї цигарки, бо він – таки так! – зупиниться!
Щас! (Задержав, не подавай на мене в суд, будь солідарним із колегою).
Щас!
Який же совєцький роботяга, гегемон, мать його так, за Горьким, стерпить подібну наругу?
Акуратно пролетарі зламали того конвейєра капіталістично в єдиному місці: де могли брати цигарки перед упаковкою, у роздріб. Конвейєр узяв і зупинився.
Щоб запустити його, довелося пустити в роботу друго- й далі- сортні тютюни. І план пішов. І сьогодні йде.
Але курити – шкідливо!

читати