Завантажити

Василеві Герасим’юку

Звеличу пісню пісним обідом,
Крутну омегу навколо альфи.
Мертвецьки блідне, як Мартін Іден,
Ледь теплий місяць – босяцький калфа.
І вже не сльози, а сталактити
Проріжуть обрій, липкі і гострі.
Зоря постане, щоб заплатити
За весь непотріб і кожен постріл,
Що не вродився або не вижив
В чужім повітрі, тіснім від зойків.
Благословляй же великий вишкіл –
Померти в сраній “бальнічной койке”!
Бо всі бараки – під стиль бароко,
І в бар-борделях лабають Брамса.
І хай глибоко, і хай широко,
І хай на шару, та я не здамся,
Бо все воздасться і знадобиться
У ревнім колі, де рута чорна,
На ратнім полі, де Ватра-птиця
Жорсткі, мов жорна, здуває жовна,
Бо щастя поруч, та й пекло майже
Не запитає: вовки чи вівці?..
І тільки дідом забутий шмайсер
Зітхне тужливо в сирій криївці…

читати