Завантажити

Я не чую те, що ти намагаєшся мені сказати.
Ти знаєш, ще трохи, і я буду змушена застромити свою руку у твоє вухо, щоб розібрати те белькотання.

Твої пальці трусять своїми кістками симфонії,
Твої губи стримують зуби, що збунтувалися і стукають касками по емалі одне одного,
Твої м’язи скорочуються хвиля за хвилею,
А ти підходиш,
А я відходжу, злякана,
А ти намагаєшся мені сказати:

«Холодно… Знаєш… Сьогодні так холодно…
Обійми мене…»

Я слухаюся, я підкоряюся,
Мені хочеться тебе втішити,
Тому горлянка безнадійно рече:

«Усе буде добре,
Завтра стане тепліше,
Завтра стане несказанно тепло,
Бо холод досягне мети,
Бо на ранок випаде сніг…»

читати