Re: цензії

Закінчив Тернівську загальноосвітню школу, філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після університету працював директором школи в селі Височне Ратнівського району на Волині.

У фантастиці дебютував оповіданням «Щось негаразд…» (1980).

На початку 1980-их років молодий письменник опублікував роман «Попіл на рани» та книжку повістей «Маленькі подорожі». Водночас Положій закінчив аспірантуру академічного Інституту літератури й захистив кандидатську дисертацію. За першими книжками пішли наступні: «Господарі землі», «Човен у тумані», «Сонячний вітер», окремою монографією вийшла кандидатська дисертація, присвячена творчості Юрія Бондарєва. Став лауреатом престижної тоді премії імені Павла Усенка, був лауреатом премії ім. О. Горького.

Укладач збірок «Пригоди, подорожі, фантастика-80» і «ППФ-84». Був рецензентом збірника «ППФ-86».

Особливого резонансу в літературній періодиці набула Вікторова повість «Жив-був Іван». Роман «Попіл на рани», повісті «Відпустка з відвідинами близьких», «Розшарування», «М´яч», «Жив-був Іван» вирізнялися суворою чоловічою інтонацією. Його твори видавалися в Москві, де здобули кілька солідних відзнак, були перекладені англійською, іспанською, болгарською, словацькою мовами.

Положій працював в Інституті літератури, завідував відділом прози в журналі «Київ», із 1985 року був головним редактором кіностудії імені Олександра Довженка, згодом редактором об´єднання «Земля» на тій же кіностудії. Був членом Спілки письменників СРСР.

21 травня 2004 року Віктор Положій помер. Похований письменник поряд із батьком Положієм Іваном Миколайовичем на сільському цвинтарі в селі Ясногородка Макарівського району на Київщині. Окрім не знаного нами роману, блискучих новел, він залишив нам і кіносценарії «Вітер у дверях», «Старики в бій не йдуть», і п´єсу «Совки розлучаються».