Презентація книги вибраних поезій Олега Короташа «Елегії острова Патмос», передмова Василя Герасим’юка (видавничий дім «Укрпол», 2010) відбулася поза презентаційним туром, містами Київ, Донецьк, Луганськ, Харків, Львів. Ужгород, Тернопіль, Чернігівці, Івано-Франківськ. Олег відвідав Чернігівщину минулого року, взявши участь у фестивалі «Гоголівка» у Ніжині і присвятив цьому місту лірико-метафоричні рядки, які пролунали під час презентації.

Університет повітового міста N.

Микола Васильович схнеться парком

із першого іспиту. Вгорі рефрен

світило кольору, мов «Кадарка»,

уклінно відходить від тіні споруди,

котру ще обгидять птахи і люди…

і закінчення

Та Миколі шляхи манівець прострелив,

вишній дар з русской речью в котлі змішав,

і серце безрідне укрив шинеллю,

де – згори мідний вершник Петра бовваніє,

наче орган, котрим Тарас породив Андрія.

Містика супроводжувала виступ метафізика в поезії. Першим прозвучав вірш, присвячений пам’яті побратимів-літераторів, що відійшли у вічність у високосному і трагічному 2008 році: Юрко Покальчук, Василь Кожелянко, Ігор Римарук.

…Вдягнися віршем, мов плащем

Зі Стікса протяг,

До сороковин із Василем

Ускочив в потяг...

написав Олег на смерть Юрка Покальчука, тієї ж ночі помер Василь. І до сьогодні Олег Короташ відчуває духовний зв´язок із побратимами. Елементи містики Олег сприймає як нерозгадану данність буття.

Коли поет почав читати містерію «Миргород», погляди присутніх замкнулися на мінеральній воді «Миргородська», що стояла на столику поруч.

Чорти літають, зорі гасять світ

маленьким містом. Я мовчу і свідчу

ту кожну душу – рідну і правічну,

як твої стегна Єви і Ліліт.

…

Душа пропала…Чом Господь не дасть,

щоб повернути, натягнувши віжжі,

Стирчать світи, як камені наріжні…

І жити – тісно, і померти зась.

Виявилося, що коли персонал «Інтермеццо» готувався до презентації, іншої води в продмаркеті просто не виявилося! Або, коли пролунав рядок «звучав орган», в одного з присутніх залунав мобільний дзвінок рінгтоном органної музики.

По завершенні презентації, під час спілкування та обговорення поточної суспільної ситуації, Олег почув фразу: «Поліські дзвіночки» ледь потрапили до Києва». Йшлося про бездумне блокування автотраси Чернігів-Київ працівниками ДАІ в день акції опозиції біля Верховної Ради. В результат чого під «роздачу» потрапив і дитячий колектив «Поліські дзвіночки».

- Цією фразою я розпочну свій вірш, - пообіцяв поет.

Свою презентацію Олег того ж дня продовжив у Педагогічному ліцеї, а наступного дня його поезія лунала у Чернігівському Національному Університеті імені Тараса Шевченка.