Чи друкує журнал «Київська Русь» твори молодих авторів, і на яку адресу можна їх надіслати? Як Ви ставитеся до ідеї присвоєння Донецькому університету імені Василя Стуса? Як дивиться Вам в очі Віктор Медведчук? Про все це розпитували у шевченківського лауреата, головного редактора «Київської Русі» Дмитра Стуса ті, хто пришов 30 жовтня на зустрічі з ним та провідним автором часопису, знаним київським поетом Олексієм Зараховичем. Часом здавалося, що відповіді на складні питання гості Кривого Рогу шукали разом із публікою. 

А хто не втрапив ні на ранкову лекцію для студентів, ані на вечірнє спілкування з творчими силами, могли послухати гостей у прямому ефірі Криворізького державного телебачення – програма перебування киян у Кривому Розі була розрахована ледь не по хвилинах. Втім, криворіжці не лише «вампірили» киян, але й насичували Стуса і Зараховича розповідями про Кривий Ріг, яких годі шукати в довідниках, щедро частували і душевно зігрівали. Навзаєм отримали кілька десятків тем для роздумів, наприклад, про те, що «ми як суспільство не доросли до люстрації» (Дмитро Стус), що «в Україні існує багато різних гетто – і мало таких, як редакція «Київської Русі», що робить спроби їх об’єднати» (Олексій Зарахович), про повчання Василя Стуса, що «у світі не існує однієї правди, навіть моєї» (Дмитро Стус) і про те, як «между нами прямая речь училась сама без кавычек течь» (Олекій Зарахович).

Всі ці розмови-роздуми нанизувалися на міцну нитку – журнал «Київська Русь», останні випуски якого – «Перезавантаження», «Межичасся», «Гламур» та «Polska» - головний редактор презентував вельми докладно. Нові імена, актуальні теми, зухвалі трактування падали, як метеоритний дощ, на голови трохи ошелешених слухачів, і в тиші, яка панувала на обох зустрічах, уважно прислухавшись, можна було вчути рипіння шарнірів, які нарощують оберти у новому напрямку. Що з того вийде – побачимо, зараз незаперечно одне: невимушені і серйозні промови Стуса і фантастичне декламування власних віршів Зараховичем змінили уявлення криворіжців про «високочолих» київських літераторів. І, є надія, про самих себе теж.

У цій історії зі щасливим кінцем є ще й те, що тішить, може, найбільше. Приїзд Дмитра Стуса та Олексія Зараховича до Кривого Рогу його ініціаторка, автор телепрограми «Книжкова полиця» (ТРК «Рудана») Ольга Хвостова готувала з тими, кому творчим людям завжди є що закинути, – з управлінням культури та туризму виконкому Криворізької міської ради. Між іншим, саме завдяки голові управління візит фінансово підтримали ПП Сергій Алєксєєв та магазин «Ямаха». Ключовою є і роль Криворізького державного педагогічного університету – його ректорату та факультету української філології, які особливо відкриті до творчого спілкування. Думаю, це підтвердить і п. Леся Коваль, котра кілька років тому разом із Сергієм Жаданом, Василем Шкляром, Любком Дерешем та іншими приїздила презентувати збірку «Нерви ланцюга», і Михайло Бриних та Вікторія Стах, що навесні в тому-таки залі зустрічалися зі студентами. Нових вітрів чекають і в обидвох міських бібліотечних мережах – дорослій і дитячій, остання, до речі, два тижні тому гостинно приймала редактора журналу «Однокласник» Сергія Іванюка. Перелік можна продовжувати.

Може, підсумок прозвучить трохи помпезно, але чесно: спільна праця і добра воля у шляхетній справі перетворюють провінцію на культурний центр. Хто хоче до Кривого Рогу? Ласкаво просимо по натхнення!

На фото: Дмитро Стус