- Яким був рік, що минає для книжкового ринку?

- Для письменників – плідним, бо дуже багато хороших книжок вийшли у світ саме цього року. Для видавців – не зовсім зрозуміло, яким: одні хваляться здобутками, інші нарікають на важкі часи, ще інші – виборсуються з проблем мовчки. Система книгорозповсюдження і далі охоплює дуже незначну частину міст, а маленькі містечка та села взагалі у цьому сенсі виведені за рамки та викреслені зі списку. На одній з чернівецьких книгарень нещодавно побачила пам’ятну дошку зі словами про те, що колись у цьому місті «книгарень було більше, ніж пекарень». Залишається мріяти про те, аби у майбутньому було «як колись». 

- Який проект  був найбільш вдалим (невдалим)?

- Саме цього року вийшла повна академічна збірка текстів Григорія Сковороди – «залік» нам, як спільноті тих, для кого такі речі є важливими.  Вдало і помітно, як на мене, реалізує проект «De profundis» видавництво «Грані-Т»:  у цій серії вийшли «Життя, смерть та інші неприємності» Ярослава Грицака, «Точка перетину»  Олександра Гавроша та інші цікаві видання, одне з останніх – «Героїні та герої» Євгенії Кононенко. 

«Приватна колекція» Василя Габора та видавництва «Піраміда» цього року поповнилася книжками відомих авторів та романом «Львівська сага» талановитого львів’ського автора Петра Яценка. 

- Ваш особистий вибір: книга року-2010.

- Рік видався надзичайно багатим на помітні книжкові новинки. Навіть якщо обмежити вибір жорсткими рамками, все-одно назвала б не одну книжку, а принаймні «десятку року». Через місяць-другий непрочитані дотепер книжки можливо внесуть зміни у цей список, але зараз він виглядає так: Сергій Жадан «Ворошиловград», Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», Галина Пагутяк «Потонулі в снігах»,  Володимир Лис «Століття Якова», Анатолій Дністровий «Дрозофіла над томом Канта», Олег Лишега «Друже Лі Бо, брате Ду Фу», Валерій Шевчук «Роман юрби. Хроніка «безперспективної» вулиці», Сергій Федака «Валет Валентина Другета». Плюс Чеслав Мілош «Абетка» (переклад Наталки Сняданко) та Андрій Содомора «Сльози речей».

Але для кожного автора у певному сенсі «книжкою року» є і його книжка, яка нещодавно вийшла у світ. Казати, що це не так, означало б кривити душею. Але це вже з категорії творчо-особистісного, а не з читацьких вражень.