За її словами, в сучасній Україні не існує спеціального органу цензури: "Заборонити книгу можна тільки через суд, використовуючи українське законодавство.

"До речі, виставка має інтерактивний формат, і відвідувач може спробувати себе у ролі цензора, "підтримуючи" чи "забороняючи" діючі закони", - додала науковець.

Ось, наприклад, "Вікно свободи", де можна на свій розсуд за "схвалити" якийсь закон, тобто залишити на склі планку з його назвою, або прибрати. Примітно, що закон про відповідальність за жорстоке поводження з тваринами відвідувачі залишили "у силі", а планку с законом про посилення відповідальності за пияцтво за кермом прибрали...

Про приклади цензури в різних країнах наочно, з зображенням книг-табу, розповідає інсталяція. Ось таке: герої популярних й досі книжок відомого радянського письменника Корнія Чуковського - Крокодил, Муха-Цокотуха, Тарганисько (Тараканище) - у середині 20-х років були заборонені за буржуазність та міщанство, а в образі Тарганиська Надія Крупська побачила натяк на Йосипа Сталіна.

Книжку Астрід Ліндгрен "Малюк та Карлсон", перше видання якої здійснено у 50-ті роки, в Росії пізніше назвали прикладом неповаги до батьків. А "Лоліту" Володимира Набокова, видану у Франції в 50-ті роки, кілька десятиріч не видавали в інших країнах, включно з СРСР, - за "сексуальність"...

Виставка "Книга на лаві підсудних" відкрита у рамках святкування 30-річчя зі створення Харківського літературного музею - єдиного такого на Сході України.

Інформація: Укрінформ