До Всеукраїнського дня бібліотек відділ рідкісних і цінних видань Вінницької обласної наукової бібліотеки імені Тімірязєва вирішив презентувати своїм читачам каретну бібліотечку, яка налічує 63 мініатюрні книги. Більшість з них були надруковані в 20-х роках ХІХ століття. Найдавніша книга датується 1824 роком, а найновіша – 1936-им. Серед мініатюрних (і доводі симпатичних) видань міститься третій том «Історії Жіль Блаза із Сантільяни» (1828року) французького романіста Алена Рене Лесажа; п’єси французького письменника Олександра Дюма, які були видані за життя автора; нагробні молитви, белетристика та навіть байки Жана де Лафонтена, які у 1825 році були видані в Парижі. 

Усі книги для кращого сприйняття надруковані на папері кольору слонової кістки, а шрифти для них спеціально розробила видавнича фірма «Дідо». Завдяки цьому, як каже бібліотекар відділу рідкісних і цінних видань Ірина Валігура, навіть у такому мініатюрному форматі вони зручні для читання.

«Не відомо якому роду належала ця каретна бібліотечка – Собанським, Грохольським, Потоцьким чи Русановським. Але те, що вона була складена для перевезення у кареті, – це сто відсотків. Ми бачимо книги, які розміщені у чотири рядки дерев’яному ящику, що обтягнутий шкірою. По краях кожного рядка є гвіздки, на які очевидно натягувалася мотузка, щоб книги у дорозі не випали. Також ящик має кріплення на зворотному боці, що дозволяє припустити, що бібліотеку облаштовували в середині карети і використовувалася при довгих подорожах, – висловлює припущення Ірина Валігура. – У бібліотеці представлена здебільшого белетристика. Книги видані у Парижі, Лондоні та Брюсселі. Написані англійською і французькою мовою. До речі, саме французькі мають дуже ошатну палітурку, оригінальне тиснення, корінець з бинтами і «лясе» (закладинку) з натурального шовку. Книги англійською мовою попри свою мініатюрність містить навіть малюнки. А читати їх, попри розмір, досить зручно, бо друкувалися, як спеціальна мініатюрна серія. Скільки не шукала, нічого подібного не знаходила. Тому ймовірно, що у такому вигляді наша каретна бібліотека існує в одиничному екземплярі. Оцінити її нині нереально. Це рідкісні і безцінні книги». 

На кожній книзі стоїть печатка з написом «Мури». Це означає, що каретна бібліотечка тривалий час зберігалася у Вінницькій філії Всеукраїнської бібліотеки при Академії наук Україну, яка розташовувалися у Мурах (приміщенні сучасного архіву), а очолював її Валентин Отамановський. Туди у 1920-х роках минулого року звезли всі книги, які зібрали по панських маєтках. Великий масив відправили на Київ, а на цю мініатюрну бібліотечку очевидно просто не звернули уваги. За часів Сталіна бібліотеку розформували, оскільки вона містила потужний відділ україністики, багатьох працівників репресували, а всі фонди передали Гоголівській бібліотеці ( нині – імені Тімірязєва). Ці книги пережили окупацію. Німці також не звернули уваги на мініатюрні видання. Таким чином вони залишися у Вінниці і до сьогодні зберігаються у відділі рідкісних та цінних видань. Показують їх тільки під час екскурсій. Користуватися не дозволяють, хіба-що у рукавичках. 

Для довідки: Мода на так звані мініатюрні книжки виникла в Європі наприкінці ХVІІІ століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки у рукавичці. А взагалі найменша книжка була видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір складав 16 мм на 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У ній надрукований лист Галілео Галілея.

Інформація: День