Re: цензії
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Літературний дайджест
За всіма законами жанру
Андрій Кокотюха. Повний місяць. Київ: Нора-Друк, 2014.
Андрій Кокотюха – досвідчений і знаний в Україні письменник, що працює в жанрі пригодницько-детективного роману. Треба зазначити, що протягом досить тривалого часу такі книжки були рідкістю на полицях українських книгарень, і серед письменників старшого покоління до "детективістів" можна було зараховувати хіба що Ростислава Самбука. Отож, покоління Кокотюхи якраз і стало піонерами у цій царині, а Андрій зі своїми "Шлюбними ігрищами жаб" - одним із зачинателів і чільників когорти.
Роман "Повний місяць" написано абсолютно професійно, за всіма законами жанру, аж до певних стилістичних прийомів, покликаних зберегти динаміку сюжету і наростаючу напругу дії.
Кілька віддалених в часі та місці сюжетних ліній: фронтовика Андрія Левченка, втікача з ГУЛАГу Ігоря Вовка, капітана НКВС Сомова, кримінального злочинця Теплова (Теплого) поступово зближуються і перетинаються у подільському містечку Сатанові ( як бачиться, назва містечка також не є випадковою, хоча я міг би підказати ще й Чортків). Герої подій пов´язані спільним минулим і стосунками, які так трагічно відбились на долі, скажімо, Вовка, якого "ні за що" було обмовлено ворогом ще з дитячих років, а тепер капітаном НКВС Сомовим. І це протистояння – одна з центральних сюжетних ліній роману.
Ще одна напруга твориться на лінії з´яви у навколишніх лісах "вовкулаки", що вбиває людей, роздираючи їм горло.
Непрості стосунки у міліціянта Андрія Шевченка і з НКВСником Сомовим, і з бандитом Теплим, та й з Ігорем Вовком теж.
Тобто гострота пригодницького сюжету підживлюється й гостротою людських стосунків.
Аби зберегти і посилити увагу читача, Андрій Кокотюха вдається і до перевіреного прийому "обривання" оповіді на самому цікавому і переході до іншого сюжету, аби невдовзі всі ці лінії сплелись у одне. Ціле і цікаве.
Хочеться відзначити, що роман побудовано на історичному українському матеріалі, автор добре володіє і знає цей матеріал та ненав´язливо, органічно використовує ці знання у оповіді.
Історія намагань "виростити" суперлюдину – має цілу низку спроб і в науці, і в пригодницькій літературі. І тут "вовкулака" Кокотюхи має своїх "попередників" - людину-невидимку, людину-амфібію, людину-шарикова…
Автор цього і не приховує, навпаки, озвучує і використовує "на користь" романові власному.
А ще, хочу зазначити, що до самісінької "з´яви" читач не підозрює, що серед знайомих йому героїв роману приховано Гота – головного творця "вовкулаки".
У фіналі твору дещо "охолоджує" дію і збиває динаміку намагання письменника вустами Гота оприлюднити історію "творення" вовкулаки. Чим більше Гот розповідає про хід та наукові подробиці свого експерименту, тим більше у читача "зачіпок", які свідчать про наукову неможливість успіху такого жорстокого "досліду".
Ну і насамкінець, зовсім непереконливою видається "Післямова" у якій автор намагається якось пов´язати події роману та події на Майдані. Виглядає це збоку не лише непереконливо, а й, до певної міри, кон´юнктурно. Може, краще було б зовсім без "Післямови"?
Проте назагал я високо оцінив би цей роман, він є, він вийшов до читача і знайде його, безумовно.
Коментарі
Останні події
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
- 06.11.2026|15:39В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
- 06.11.2026|15:32У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
