Керівництво України продовжує свою нехитру піар–гру й точковими ударами намагається показати, що «влада все ж працює». Цього разу зі скринь Державного комітету телебачення і радіомовлення України дістали припалу нафталіном премію Президента України «Українська книжка року» (це можна пов’язати з участю в роботі премії Ганни Герман), започатковану у 2009 році ще Віктором Ющенком. Швидко організували засідання Комітету й «простою більшістю голосів» визначили три видання, яким пропонують присудити президентську відзнаку. Серед них — у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» — книга «Сни Ганса Християна» у переказі Лесі Ворониної з ілюстраціями Катерини Штанко, видавництво «Грані–Т». Цей чудовий подарунковий фоліант має вже чимало відзнак і значно достойніших: наприклад, вона є в бібліотеці королеви Швеції, книга отримала гран–прі Національного конкурсу «Краща книга України–2009», диплом Міжнародного конкурсу країн–учасниць СНД «Мистецтво книги», була заявлена на Премію Астрід Ліндґрен. Але річ не в тім, наголошує Леся Воронина, яка 26 травня не прийде на вручення премії: «Я подзвонила до Катерини Штанко і спитала, як вона ставиться до цієї премії. У неї була така сама реакція, як і в мене. Тобто щойно ми прочитали повідомлення про присудження нам премії, відразу зробили заяву, яка була оприлюднена в інтернеті: «Від нинішньої влади премію прийняти не можемо». Якби прийняли, то це означало б, що ми поділяємо їхню політику, те, що вони роблять у гуманітарній сфері, миримося з тою вакханалією, яку вони затіяли з музеями. Тепер ми збираємося зробити офіційну заяву», — пояснює Леся Воронина. Тим часом «Грані–Т» премію Президента ігнорувати не збирається. «Нас радує той факт, що переможцем стала книга авторів, яких обожнюють сучасні дітлахи», — йдеться у прес–повідомленні видавництва.

Усі, хто тримав у руках, гортав, читав «Сни Ганса Християна», знають, що це відмінний поліграфічний продукт. Тому ніхто не заперечує, що «Сни» варті похвал і відзнак, але в уважної людини може виникнути запитання, чому в конкурсі «Українська книга року» номінують видання трирічної давнини? Парадокс, але на цю премію висувають книжки, видані протягом останніх трьох років. Тобто премію дають, враховуючи термін давності створення відзнаки.

Автори двох інших відзначених книг поки жодних заяв не робили. У номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» — видання 2010 року «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ — початку ХХ століття» (видавничий проект «Шедеври українського гончарства»), автор–упорядник Олесь Пошивайло, художник Юрко Пошивайло, видавництво Національного музею–заповідника українського гончарства в Опішному «Українське Народознавство». У номінації «За сприяння у вихованні підростаючого покоління» — видання також 2010 року «Грюнвальдська битва — битва народів»; автори: Альфредас Бумблаускас (Литва), Ігор Марзалюк (Білорусь), Борис Черкас (Україна); видавництво «Балтія–друк».

Наталя ДМИТРЕНКО