Іванові Джепароському виповнюється 60 років
Македонський письменник і філософ Іван (Івіца) Джепароський (по-македонськи: Иван Џепароски, Ivan Djeparoski) народився 9 травня 1958 року в столиці Македонії Скоп’є. Початкову й середню освіту здобув у рідному місті. Закінчив філософський факультет університету в Скоп’є (1980), здобув ступінь маґістра (1991), захистив докторську дисертацію (1997) на кафедрі філософії. Після закінчення університету працював на Македонському радіо й телебаченні редактором освітньої та культурної програм. Від 1985 до 1993 року працював редактором культурної редакції Македонського телебачення. Від 1989 року одночасно був головним редактором культурно-митецьких програм Македонського телебачення. У грудні 1993 року обраний асистентом з естетики на кафедрі філософії на філософському факультеті університету в Скоп’є, де працює й далі, тепер на посаді доцента, викладає естетику та філософію культури. У 1980-і роки був членом редакції часописів «Третя програма» («Трета програма») і «Погляди» («Погледи»), а тепер є членом редакції часопису «Філософська трибуна» («Философска трибина»). У 2004–2009 роках Іван Джепароський очолював Інститут філософії на філософському факультеті університету в Скоп’є.
Іван Джепароський є автором великої кількості передмов і післямов до видань філософських і літературних творів (Платон, Зиґмунд наш Фройд, Антоніо Ґрамші, Міґель де Унамуно, Вальтер Беньямін, Вільям Блейк, Джеймс Джойс, Йосиф Бродський), а його науковий доробок нараховує більше сотні публікацій на батьківщині та за кордоном. Іван Джепароський опублікував філософський есей «Арґо пливе по Аксії» («Арго плови по Аксиј», 1984), дослідження з галузі естетики «У пошуках загубленої сукупності» («Во потрага по изгубениот тоталитет», 1986) і «Мистецький твір» («Уметничкото дело», 1998). Загалом Іван Джепароський видав одинадцять книжок з галузі філософії й естетики. Його вірші представлені в найновішій антології македонської поезії «Пісня над піснями» («Песна над песните», 1997) в упорядкуванні Венка Андоновського. Іван Джепароський є членом Товариства письменників Македонії, Філософського товариства Македонії, Македонського ПЕН-центру.
Іван Джепароський видав поетичні збірки «Картини з виставки» («Слики од изложбата», 1989), «Еклоги» («Еклоги», 1998), «Вірші» («Песни», 1998), «Воля думки» («Волја за мисла», 2008) і «Викрадення Європи» («Грабнувањето на Европа», 2012). У сучасній македонській поезії творчість Івана Джепароського вирізняється на загалом багатому тлі. Вона відзначається поєднанням поезії з філософськими роздумами, заглибленням у суть речей. Поезія Івана Джепароського багатопланова, вона активізує магнетичне середовище багатством асоціацій, натяків, ідей із загальнолюдського досвіду. Все, що має суттєве значення для людини, особливо для її культурних потреб, дуже ефективно вмонтовується в поетичне плетиво. Іван Джепароський сприймає світ підкреслено емоційно, майже збуджено, але все це має інтелектуальну основу. Все, що він бачить, чує, відчуває й переживає, ставить в широкий інтелектуальний контекст. Особливе значення в поезії Івана Джепароського має виразне усвідомлення діахронії, відчуття єдності часу, взаємообумовленості подій.
У збірці «Еклоги» Іван Джепароський спостерігає за всім у русі. Подорож у цій збірці є синонімом спілкування, комунікації, зв’язку та діалогу. Показовим для поетики Івана Джепароського загалом, і для цієї збірки зокрема, є вірш «Пристрасний мандрівний суб’єкт»:
Коли вирішую кудись мандрувати,
роздумую над вибором
найкращого засобу пересування
і неминуче впадаю в безсилля…
Поїзди занадто мені нагадують
застарілі текстильні фабрики,
а поєднання шин мене калічить:
відбирає мені відхилені й бокові рухи.
Автомобілі семантично зневажаю,
можливо, через те, що не хочу впадати
в греко-римський стиль, з якого виник
той мовний спортивний меланж: автос-мобіліс.
Літаки мене не приваблюють через те, що
я добре знаю грецьку міфологію,
хоча, я особисто колись із відповідним решпектом
ставився до Ікарової витівки.
А пішки йти по світу
ностальгійно й сумно,
пішки далеко не зайдеш –
лиш до перших мозолів.
Мабуть, через це все
найбажанішим засобом пересування
є для мене Ти, любове моя рослинна:
я спокійний, коли їду до тебе,
коли вільно рухаюсь на тебе,
коли безпечно злітаю в тебе
і пристрасно з твоїм тілом мандрую по світі.
(Переклав Іван Лучук).
Поезія Івана Джепароського представляє особливий вид інтертекстуальності в сучасній македонській поезії. Текст знань і досвіду проектується на текст передбачення. Поезія Івана Джепароського багата на асоціативність, на своєрідні параболи, що поєднують міфічні та сучасні явища.
Іван Джепароський упорядкував антологію югославської поезії для дітей «Гарні слова» («Јужнословенска поезија: Убави зборови», 1993).
Іван Джепароський видав у перекладі з англійської книжку віршів Вільяма Блейка «Пісні невинності та мистецтва» (1988), збірки есеїв (1988) і віршів (1991) Йосифа Бродського, поетичну збірку Джеймса Джойса «Камерна музика» (1993).
Українською мовою окремі вірші Івана Джепароського переклав Іван Лучук, пристрасно суб’єктивно.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/culture/2018/05/09/180340.html
|
