Андрій Криштальський. Десятина - Луцьк, Терен, 2010 – 268 с.
Жанр: ретро-детектив
Після вдалого, як на мене дебюту в гостросюжетній прозі, військово-пригодницького роману «Чорноморець, матінко», другий роман лучанина Андрія Криштальського нібито мусив вийти принаймні не гіршим. Власне, перебуваючи, подібно до більшої частини людства, в полоні стереотипів, я чомусь думав: «Десятина» - це продовження невичерпної теми військових пригод, яких на Волині вистачало. І, коли чесно, перші 12 сторінок роману, адресованого, як обіцяла обкладинка, любителям пригодницької прози, нагадали швидше потуги інтелектуально бідних колег зробити заявку не текст високої інтелектуальної ваги. Тобто, перші 12 сторінок нібито пригодницького роману мені було нудно - ну кого зацікавлять розмови підстаркуватих бабусь на якісь вічні теми...
Проте, переборовши себе, вирішив дати авторові шанс розкочегаритися - і не пошкодував. Більше того: наступні сторінки гортав швидко, ловлячи себе на тому, що вже перша ночі, дуже хочеться спати, але наступна сторінка обіцяє стати цікавішою за попередню. Ось як іноді можуть писати українські автори. Навіть перші занудні розділи, виявляється, саме такими задумані і були. Тобто, «Десятина» - грамотно, технологічно, з розумінням справи, і, що дуже важливо, цілком відповідно сучасним вимогам до жанрової прози зроблений - не написаний, а саме зроблений! - детективний роман у стилі ретро. Як і «Чорноморець, матінко» це ретро з екскурсом у підрадянські часи, проте з творами Валерія та Наталі Лапікур мають лише спільний час - друга половина 1970-х років.
Всупереч моїм прогнозам, «Десятина» - не бойовик, а навпаки - підкреслено камерна історія, що, правда, не заважає інтризі розвиватися по спіралі, а похмурій атмосфері - нагнітатися аж до фінальної бійні. Криштальському вдалося витримати свою історію в дусі французьких «чорних» романів 1950-х років, яскравими зразками яких є твори тандему Пьєр Буало & Тома Нерсежак. Зокрема, в своїх книгах «Вовчиці» та «Проказа» вони звертаються до теми військових злочинців, котрі насправді такими не є, бо злочинцями герої стали лише тому, що намагалися попри все, навіть ціною співпраці з окупаційним режимом, вижити в окупованому німцями Парижі. І єдине зроблене ними зло - неучасть у русі Опору.
...Троє українських дівчат під час німецької окупації Луцька вирішили врятувати від розстрілу четверту - єврейку Риклю. Для цього вони вступили в сексуальні зносини з німецькими офіцерами, від яких залежала доля Риклі. Та її все одно розстріляли, але на прощання, на знак вдячності, Рикля дала знати: вона заховала від конфіскації частину коштовностей. І дала шифр, який допоможе їх знайти. Минули роки, за вікнами - кінець 70-х, а жінки все бережуть свої таємниці. Адже серед них - не лише захований єврейський скарб, який, до речі, вони так і не відшукали, а й ціла низка вбивств: дівчата вбили одного німця і одного поляка, який їх шантажував. Ситуацію ускладнює син однієї з них, тієї, яка пішла до боївки, стала зв´язковою та загинула, тепер служить у КДБ, але про скарб знає і шукає його - але не за завданням начальства, а тому, що має свої «кінці» відходу за кордон, нема тільки скарбу. А зять однієї з жінок теж дізнається про єврейське золото...
Справедливим буде зазначити: цей клубок страшних таємниць та затятих шукачів виглядає місцями надміру заплутаним та надто ускладненим. Настільки, що окремі сюжетні лінії з розвитком дії починають помітно обтяжувати самого автора. Одначе ці самі перевантаження тримають сюжет на плаву в тих нечисленних місцях, особливо всередині, де дія яво пробуксовує. Проте сюжет, погальмувавши зовсім недовго, в потрібних місцях рве з місця і починає рухатися далі, а значить, ці зупинки досвідчений читач сприйме як передишки. І хто переможе в боротьбі за скарби, а також - чи там їх взагалі шукають, стикаючись лобами, наші герої та антигерої, ми, як належить, дізнаємося під завбачливо не розголошений мною фінал.
Оцінка *****(-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/criminal//2011/07/18/100718.html
|
