Міла Іванцова про ситуацію, у якій опинилася вона та її онука.
Дорогі друзі,
всі, хто був із нами в останні дні на зв´язку реально і віртуально! Дякую всім!
Ви не уявляєте, що може зробити така підтримка і широкий розголос справи. Бо
2,5 роки тому я боролася з того ж приводу сама і потерпіла повний провал, бо,
як сказали мені в прокуратурі: «Ви що, не знаєте, що в нашій країні дитина -
власність батьків, що хочуть, те й роблять з нею, бо мають право». Немає
закону, який би гідно захищав права дитини. Навіть коли ті, хто є провідником
цього закону на практиці 100% розуміють, хто є ким у даній ситуації. Але ми з
молодшою донькою продовжуємо боротьбу у віримо у перемогу Добра. Хороших людей
дуже багато. Ми переможемо!
В заяві є неточності
(Ані - 3,5 роки). Але я розумію, як терміново із а відсутністю інформації її
писали - але ваша підтримка, приїзд телеканалу, допомога юристів із українсько-гельсінської
групи - все це нам уже допомогло - після двох днів у міліції м. Чернігів ми
вдома. Разом із Анечкою. Офіційно. Далі - суд.
Мені переказали,
що був сюжет на ICTV, ми саме
були у дорозі. Не знаю, що втрапило до нього з майже 40 хв. інтерв´ю. Але народ
шокований висновком ведучого про те, що я «винайняла» двох амбалів для нічних розборок
із зятем. Я теж. Тому що, навіть якби у мене виникла така ідея, то нічний виїзд
по форс-мажору до Чернігова стався настільки раптово, що аж ніяк не змогла б
цього реалізувати. О 23.35 я
встигла крикнути мейлом Ларисі Денисенко, що терміново виїжджаю, ще не знаючи, що робити. Відповіді
отримати не встигла. Хіба що «амбали» у мене про всяк випадок завжди із собою у
багажнику :)
Люди! Це було страшно і виснажливо.
Але дзвінкий сміх дитини і її тупотіння по квартирі того варті 100 разів. Я
маю багато фоток з цих днів, але з
питань безпеки дитини не викладаю їх. Як і не маю ніяких гарантій безпеки моєї
молодшої доньки, власної та безпеки росіянки Ірини Одоєвцевої, яка ризикувала
собою та своїм дворічним сином, щоб врятувати Анічку. Це просто свята жінка,
вклоняюся їй.
P.S. А щодо матері дитини - мені настільки
боляче говорити про те, як з дівчинки-медалістки, художника-дизайнера та неймовірно
талановитої людини один «уроджений геній-програміст» зміг зробити зомбі своїми
безумними ідеями психоделічного характеру та експериментами над її свідомістю,
що дозвольте мені не виправдовуватися. Це і так неймовірне горе нашої родини,
яке я менш за все хотіла виносити на люди. Але в даному випадку доля малої Ані
мені дорожча мого іміджу та можливих звинувачень та згадок необізнаних людей.
Якщо я останні роки посміхалася з усіх фоток і підтримувала своєю творчістю та енергією
багатьох людей, тільки я і мої найближчі люди знали, чого мені те вартувало.
Дякую всім добрим
людям! Твердо вірю, що на наступні «Медвіни» та «Країни мрій» ми ходитимемо вже
разом із Анечкою!!!!
ЩИРО - МІЛА ІВ.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2011/07/15/103939.html
|
