На питання «Що читати?» відповідає літературний критик Тетяна Трофименко.
Що Ви
читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
2011-й
літературний рік, здається, оприявнює ту саму тенденцію, що й рік минулий, коли
всі найцікавіші новинки вийшли друком щойно напередодні Форуму книговидавців,
до того ж часу панувало затишшя. Так само й зараз брак цікавої вітчизняної белетристики
дає можливість активно читати нон-фікшн - і це виявляється незгіршим заняттям.
Укотре підтверджено, що наука про літературу часом значно цікавіша за саму
літературу - так, із захопленням читається збірка есеїв «Апологія модерну...»
Віри Агеєвої, де авторка піднімає важливі питання і, що головне, має сміливість
дати на них непопулярні відповіді. Йдеться і про перегляд канону класиків
української літератури, котрий так і не відбувся, і про взаємини літератури й
політики, і про нереалізований проект під назвою «модернізм». Не менш цікавою є
студія канадської дослідниці Ірини Макарик «Перетворення Шекспіра...», де
проведене майже детективне розслідування з історії українського театру: від
перших аванґардових постановок напівзомлілою від голоду трупою Курбаса до
усталення офіційного радянського способу інтерпретації творчості класика.
Що плануєте прочитати?
На черзі зараз кілька книжок з літературознавства:
«Критика прози» від «Граней-Т», смолоскипівські «Історії літератури» та
розвідка про сестру Лесі Українки. Щойно розпочала читати видані «Темпорою»
спогади польського єврея, котрий під час Другої світової потрапив до
радянського «раю» тюрем і концтаборів («Іцек Ерліхсон. Смакування раю») - книжка
перегукується з «Гойдалкою дихання» Герти Мюллер, але особисто мені імпонує
більше саме своєю «нехудожністю». Привертає увагу й переклад праці Робера
Мюшамбле «Оргазм і Захід» - текст, що з подачі Ростислава Семкова став доволі
контроверсійним як лакмусовий папірець готовності сприймати науково-популярне
опрацювання дражливої теми.
Що б Ви радили почитати іншим?
Якщо ж повернутися до художньої літератури,
то прихильникам «серйозного читання» можна порадити переклад роману Ольги
Токарчук «Веди свій плуг понад кістками мертвих»; фанатам сучасної української
психологічної прози - нову книжку Наталки Сняданко «Гербарій коханців»;
тим же, хто здатен щиро веселитись через вибиті зуби персонажів та експерименти
з екскрементами, - дві книжечки Максима Кідрука про навіжених у Мексиці та
Перу.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2011/05/29/105755.html
|
