На питання «Що читати?» відповідає письменниця Катерина Бабкіна.
Що Ви
читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні?
З останнього, що читала, дуже вразив Джонатан
Сафран Фоєр «Extremely Loud and Incredibly Close». Я знала, що це неймовірна книга,
але не думала, щоб аж так. Я навіть написала листа головному героєві - там десь
у книзі є його е-мейл адреса. Тут Фоєр, звісно, дав маху - я була майже певна,
там є якийсь інтерактив з цією адресою, але ні - за нею сидить дядечко Оскар з
Аргентини, ейчар в компанії, яка займається дистриб´юцією техніки для
нафтопереробних компаній. Він каже, йому вже писали люди, яких він не розумів,
що вони від нього хочу, які такі татуювання на долонях і гирі на серці. Але
відписав він лише мені - і так дізнався про книгу і про Фоєра, котрий отак
запросто використав його мейл. Ще цей Оскар, котрий з Аргентини, пише що він
щаслива людина. Кілька разів перепитувала. Я це прочитала і це мене теж дуже
вразило - здається, це вперше мені на питання «Ти щасливий?» хтось відповідає
не - «Ні, але буду» чи «Буваю іноді» чи «Не знаю», а просто односклад не і
однозначне: «Так».
Ще я в муках прочитала Вігдіс Йорт «Якби ж то» - купила ще два роки тому на
Львівському Форумі за малюнок на обкладинці, почала, закинула і от добила аж
зараз. Занудилася. Висновок - якщо забагато особистого і нічого більше, то
навіщо? Тут гарний приклад «Витівки кепського дівчиська» Льоси - здавалося б,
абсолютно приватна історія любові на все життя крім любові містить ще й
історію, історію цілого покоління людей, опис побуту і життя кількох країн,
історію революцій в Південній Америці, їх підготовки і наслідків, історію
трансформації життя у Франції та Англії впродовж кількох десятиліть ХХ століття
і ще багато-багато історій. А в Вігдіс Йорт - одна любов, і так якась в´язка і
занудна, така що за неї і шкода, і соромно.
Що плануєте
прочитати?
Планую прочитати дуже багато речей. Зараз не маю на це часу ані секунди. В
таксі і в метро я читаю з телефону Борхеса «Книга уявних створінь» і Юнга «Людина
та її символи» - ці дві праці чудово доповнюють та ілюструють одна одну. З
певністю можу сказати - це книги не для читання на ходу, це книги «сісти і
подумати». Час сісти, почитати і подумати востаннє в мене був узимку. Коло
ліжка є стос книг - там три томи нового Муракамі, «Жінка» Естерхазі, «Заборонені
барви» Місіми, «33 герої укрліт» подруги Іри Славінської, та «Оргазм і захід»
Мюшамбле в її ж перекладі, ще багато гарних книг, котрі мені дарують люди,
смакові яких я довіряю на всі сто відсотків. Кожного ранку я прокидаюся, кидаю
оком на стос книг і починати новий день мене стимулює те, що попереду є десь
той світлий, повільний час, коли я це все прочитаю. І ще теж прочитаю якийсь
великий гарний підручник з всесвітньої історії, історії ісламу і щось про
середньоазійських черепах.
Що б Ви
радили почитати іншим?
Радила би прочитати іншим - все, перелічене вище, окрім Вігдіс Йорт, і свою
нову книгу «Гірчиця», яка з´явиться восени як один з видавничих проектів
фестивалю «Meridian Czernowitz» (на цьому місці могла би бути і ваша реклама :)
)
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2011/06/01/112440.html
|
