Літературний дебют двох львівських авторок – сестер Черніньких – Олени та Юлії викликав бурхливу реакцію серед письменницької спільноти.
Їхній роман «Хутір розбещених душ», котрий побачив світ у літературній агенції «Піраміда», викликав бурхливі дискусії серед професійної тусовки. Про те, як авторки сприймають критику та чого вони хочуть у літературі, «Буквоїд» з´ясовував у самих сестр Черніньких.
Ваш письменницький дует розпочав свою літературну кар´єру дещо нетрадиційно. Зазвичай прозаїки-початківці розпочинають із малих форм - оповідань та повістей. Ви ж дебютували одразу романом. «Хутір розбещених душ» - це ваша перша проба пера, ми не помиляємось?
Олена: Помиляєтесь:)). Колись давно в нас вже відбулася майже перша проба пера. То була детективна історія десятилітньої давності, свідками якої ми ненароком стали - кривава розборка. Потім - бандити, залякування, очні ставки, дотипи тощо. Нас примушували змінили свої свідчення очевидців. Але, змінивши їх, ми б автоматично «приговорили» невинну людину. Наша впертість зв´язала бандитам руки. Довший час ми жили у страху під цілодобовою охороною ( охорона свідків ). Сидіти вдома у компанії двох озброєних до зубів молодиків,або ж короткі прогулянки під їхнім пильним оком - так плинули місяці. З´явилався вільний час. Тому можливо й народився наш мініатюрний детективний романчик. В той же час ми почали писати вірші. Один із охоронців - Віталій - якось приніс блокнот й почав зачитувати свої віршовані рядки. Розпочалася творча «дуель». На один його віршований твір ми відповідали аж двома своїми.
Іншими словами - аби не кримінальна історія, ми б ніколи не читали текстів сестер Черніньких?
Юлія: Безперечно, що читали би. Але на той момент це був поштовх. Та я впевнена, що як би не та історія, то був би натомість якийсь інший каталізатор.
Дотепер про сестер Черніньких ніхто навіть у літературній тусівці не чув. Вас не знали. Презентуйте свій творчий дует. Хто ви, як довго ви займаєтесь літературою?
Юлія: Перш за все - ми рідні сестри:)). Родина наша творча. Батько - художник, дизайнер інтер´єрів. Мати - музикант, бандуристка. Бабуся - театральна акторка. Дідусь - скрипаль. Той мініатюрний романчик десятилітньої давності друкувався у 2000 році в ЛА «Піраміда». Але ми тоді ще були майже діти. Тому, чесно кажучи, першою справжньою пробою пера вважаємо «Хутір Розбещених Душ».
Уточніть,все таки, як називався ваш мініатюрний роман?
Олена: Він називався «Криминальная Симфония Греха». Написаний російською мовою. Головним героєм бувс півак-початківець на псевдо Грєх, що потрапив у кримінальну історію з краденим антикваріатом.
Ваш роман одразу ж став предметом жвавого обговорення літературознавцями і літературними критиками. Їх оцінки вашого роману різняться. Від позитивних до доволі негативних. Ви очікували саме на таку реакцію?
Олена: Чесно кажучи, ми про це навіть не думали, коли писали. Бо писали задля власного задоволення.
Тобто ви пишете для себе, а не для читачів. Тому що, власне, ті ж критики перш за все є читачами. Правда, дещо специфічними.
Юлія: Так, ми пишемо задля власного задоволення. Бо це нам подобається. А коли ти щось робиш з любов´ю, то результат безперечно знаходить безліч однодумців. Ми одержуємо багато листів від абсолютно різних людей. Нас знаходять у соціальних мережах,або пишуть у видавництво. Переважно це подяки, що, безперечно, нас дуже радує.
Олена Чернінька
Юлія Чернінька
«Хутір розбещених душ» присвячений Катерині. Хто це, якщо не секрет? І розкажіть, чиє фото на обкладинці?
Олена: Катерина - це одна дуже хороша жінка:)) . Але озвучувати, хто вона, з певних етичних міркувань не будемо, бо прізвище її відоме. Ім´я та прізвище хлопця на обкладинці - Сергій Бєзногов:)).
Дивно, а схожий на Сергія Бєзрукова). Поруч із ним - персонажі, які зняті Оленою - професійним фотомайстром. Олено, що знятий на фото?
Олена: Персонажів чоловіків зіграли моделі. Два жіночих образи на «кінострічці» з обкладинки - зіграла я сама :)))
Олено, Ви професійно займається фотографією. Це допомагає писати прозу? Бо фотомайстер це - перш за все психолог.
Так, дуже допомагає. Я спілкуюся постійно з великою кількістю людей... Часто необхідно «налаштувати» модель на певний лад, підібрати потрібний образ та вималювати його на св1тлині. Тут без «внутрішнього» психолога не обійтись. Отже, знайомлюсь з людиною, вивчаю її, та згодом розумію, які потрібно підбирати ключики. Це майже, як психологічний розтин :)... і для літератури такий досвід - це справжня знахідка.
Певно, вас доволі питають, як вам пишеться удвох. Ми не будемо оригінальним. Технологія написання роману передбачає розподіл ролей. Хто із вас письменник, а хто - генератор ідей?
Юлія: Ми - дві половинки одного цілого письменника. Бо пишемо та генеруємо ідеї рівноправно.
Ваш видавець - Василь Гутковський заявив, що цього року «Піраміда» збирається видати ще один ваш роман - «Вілла Райські Пташки» та збірку поезію. Про що буде новий роман?
Юлія: Другий роман вже готовий. Та дещо змінилось. Ми вирішили зробити несподіваний крок... але поки що не озвучуватимемо подальших дій :) . А щодо збірки поезій - то ми із задоволенням її опублікуємо.
І все ж таки: ви себе більше відчуваєте себе прозаїками чи поетами? Що для вас первинне, а що - вторинне?
Олена: Первинна все ж таки проза, бо вірш - це радше стан душі... Почуваємося різноманітно - і поетками, і прозаїками, і акторками, і співачками, і ще багато образів постійно приміряємо на себе:)), Майже як у Кастанеди сталкінг - досліджуємо свої відчуття та емоції.
У Вас є улюблені письменники?
Олена та Юлія: Булгаков , Альберто Моравіа, Ільф та Пєтров.
А серед українських авторів?
Олена та Юлія: Із цим питання ми ще не визначились)))
На вашу думку, чи важливо для сучасного українського автора читати тексти своїх колег?
Юлія: Це дуже індивідуально. Нещодавно прочитала «Націю» Марії Матіос. Сподобалось.
Окрім фото та літератури ви професійно займаєтесь і співом. Не плануєте випустити диск із своїми записами?
Олена: Наразі ні. Але всяке може бути. Ми пишемо пісні. Музику та слова. Знову ж таки задля власного задоволення. Та, можливо, у майбутньому їх виконуватимуть молоді співаки та співачки. Ми про це ще подумаємо.
Як вам живеться під одним спільним брендом - сестер Черніньких? Ви готові конкурувати із брендом братів Капранових?
Олена та Юлія: Живеться нам дуже добре, чого і всім бажаємо. Щодо братів Капранових, то ми з ними особисто не знайомі. Та й яка може бути конкуренція між хорошими людьми? Адже саме головне у світі - це любов та чистота помислів. І коли вони присутні в нашому житті, то такі поняття, я кконкуренція (навіть здорова) - відсікаються як непотріб)))
ФОТОРОБОТИ ОЛЕНИ ЧЕРНІНЬКОЇ
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/interview/2011/05/24/120658.html
|
