На питання «Що читати?» відповідає театральний критик, публіцист Олег Вергеліс.
- Що читаєте наразі?
- Дітям:
Дитині читаю вірші Лесі Українки. Такі, наприклад, як «Місяць яснесенький» зворушують, лише позитивно допомагають у вихованні. Взагалі вважаю, що дітям треба читати поезію зранку, на ніч і вдень, бо проза життя їх і так наздожене. А поезія – вона лікує душі, вона примушує дітей уважніше ставитись до батьків, до рідних. Такі поетки, як Наталя Забілаі Марія Пригара, приміром, не давали дитячим душам грубішати раніше часу. Вони виховували дуже правильні речі: пошану до батька, любов до мами, до природи. Зараз це здається сентиментальним, наївним, але якщо це все «відмести» – тоді, мені здається, зникне ефект дитинства. Бо він саме в наївності, щирості, а не лише у комп’ютерних ганялках, у яких ти просто «тиснеш на газ». Скажу, що українські діти завжди відгукуються на справжнє. І можуть змінюватись епохи, Табачник може ще раз переписувати шкільні програми – це все не має значення. Все одно буде тяга до сентиментального, до наївного, до справжнього. До Франка.
З мого дитинства запам’яталися «Казки різних народів світу». І – завважу - яка недурна була ідеологія. Адже казки різних народів привчали дітей уважно ставитись до людей інших національностей. Це було на підсвідомому рівні, але ж було! Пригадую стоси тих книжок. А от сьогодні західно-літературні казки (напр. Гофман) того періоду, на жаль, зникли.
Для себе:
Не можу «домучити» третю книжку Стіга Ларсона про пригоди його героїні. Перші дві книжки були дуже сильними: «Дівчина з татуюванням дракона» і «Дівчина, що гралася з вогнем». А третій його том «Повітряний замок, що вибухнув» читаю з великою мукою, бо видно - як людина себе викручувала, вигадуючи продовження пригод.
Із серйозної літератури читаю театральні мемуари, пов’язані з постатями акторів 20-30-х років - час Ленінсько–Сталінський - час надзвичайно цікавий. Зараз ми плачемо: що «все у нас погано», а коли ти подивишся, почитаєш, то думаєш: «Боже, як люди виживали в ті часи!». Читаю мемуари Курбасівських акторів у цьому списку, Мейєрхольдівських акторів. Мене цікавить умовна / неумовна паралель Мейєрхольда і Курбаса. І мене цікавить, як актори цих режисерів (а час трошки співпав, там невелика різниця) - як вони жили, думали. І мене вражає, що вони думали так серйозно, так масштабно! Вони думали не з високомірністю, а вони горіли. Це вражає. Адже коли ти зараз бачиш, що отримують в театрах зарплату близько 10 тисяч гривень - і при тому не завжди заслужено, а ставляться до цього холодно.
- Що плануєте прочитати?
- Із української думав перечитати «Чорного ворона». Читав його, коли він лише вийшов, та, очевидно, не сприйняв належним чином. Ще - автобіографічні нариси Марії Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».
З російської літератури планую переглянути «Російського Букера»: книгу «Цветочный крест». Автор - Колядіна - пише про далеку - далеку Росію, ще до Петра Першого. Дуже скандальна книжка: проти неї повстали церковники, Російська Православна церква. Цікаво зрозуміти чому.
- Що порадите?
- Раджу почитати деякі твори Олександра Баріко. Він досить цікавий, у нього є якийсь захоплюючий мінімалізм. Його «Шовк», скажімо, дуже сильний роман.
Ну і, звісно, Класику!
Фото: "Дзеркало тижня"
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2011/05/18/073439.html
|
