Юрій Макаров. Геній місця. – К.:, Факт, 2010. – 250 с.
Жанр: пригодницька повість
Новим походом у масову культуру, як обіцяє текст на обкладинці стильно, як на мене, оформленої книги «Геній місця», Юрій Макаров не може здивувати за визначенням. Хоча б тому, що його професійна діяльність пов’язана з журналістикою, в тому числі – телевізійною, а телевізор – оплот масової культури, і все, що в ньому – її суть. Інша річ, що масова культура має безліч проявів, та аж ніяк не належить до мистецтва. На цьому наголосив в одному з останніх інтерв’ю Борис Акунін: «Я не займаюся мистецтвом, я займаюся культурою». Отже, написавши чергову книгу, Макаров просто продовжує займатися своєю справою, тобто – видає на-гора зразок культурного продукту.
До речі, про Акуніна: оформлення нової, третьої, здається, від 2003 року, але другої художньої – це точно, книги Юрія Макарова невловимо відсилає втаємничених до першого видання акунінського роману «Ф.М.» та його ж серії кінороманів «Смерть на брудершафт». А саме: текст супроводжуютьне малюнки, а, так би мовити, прикладний ілюстративний матеріал. Якщо в тексті йдеться про шпигунську техніку, то ось, будь ласка, пане чайнику, дивись, як виглядає простенька мікросхема. Якщо згадується картина «Портрет невідомої» Крамського, то тут же – відтворення цієї класичної роботи. Словом, маємо пригодницьку повість, котра зацікавить як фізиків, так і ліриків.
На цьому паралелі з Акуніним, зокрема – з його циклом про Ніколаса Фандоріна, який відкриває роман «Алтин толобас», щодо «Геніюмісця» не закінчуються. Подібно нащадку Ераста Фандоріна, герой Макарова Матвій Тараненко теж шукає скарб та протистоїть колишнім працівникам радянських спецслужб, а нині – мільйонерам, котрі наймають для свої потреб корумпованих ментів. Звісно, переспівом чи адаптацією Акуніна на суто український грунт «Генія місця» назвати не можна і навіть робити цього не варто. Але настрій Макарову вдається передати відповідний до того, який отримуєш та відчуваєш, читаючи сагу про славний рід фон Дорнів – Фандоріних – Доріних – Дорнів. Поза сумнівом, Юрій Макаров із повагою ставиться до пригодницької літератури та її класичних, часом – аж надто класичних як на наш час традицій.
Якщо герой «Культурного шару», дебютної книги Макарова, був таким собі суперменом, борцем із «чорними археологами», то герой «Генія місця» повна протилежність йому. Матвій Тараненко – потомственний київський інтелігент, художник, за плечима якого – гіпівське минуле, типово богемне життя, нині він займається комп’ютерним дизайном і заодно – батько сімейства. Вірніше – мама: дружина Олена з головою поринула в бізнес, а чоловік-підкаблучник сидить із немовлям. Маємо типового ботаніка-інтелектуала,на позір позбавленого будь-яких питомо чоловічих рис, про що свідчить навіть звертання до нього – Мотя (хай взагалі подякує, що не Мотря!)
Та коли цей гіпі-пацифіст випадково відповідає на телефонний дзвінок, адресований дружині, стає зрозуміло: родині загрожує якась небезпека. І ось тут у ботаніка відкривається маса плюсів. Рятуючи свою родину,він мусить одночасно розв’язувати родинні загадки, тікати від філерів,поступово беручи ситуацію у ворожому таборі під свій контроль, при цьому примудряється виконувати професійні обов’язки, заробляючи гроші креативним дизайном та не влізти в політику, хоча дія відбувається в 2004 році, незадовго до початку Майдану. Під фінал Матвій розрулює купу складних ситуацій, та ще й розуміє: не кожна жінка, з якою одружений, є коханням на все життя. До того ж на дві з половиною сотні сторінок – жодного трупа.
Що зайвий раз дає зрозуміти: Юрій Макаров не просто не страждає в даному разі на письменницьку гігантоманію (для нього 250 сторінок – скромна повість без претензій, а для когось 100 сторінок – претензія на епохальний, бажано філософський, роман), а й прекрасно розуміє не тільки свою цільову аудиторію (оті самі інтелігентні «ботаніки з плюсом»), а й потенційні можливості впливу сучасної гостросюжетної історії в Україні, де читач із вищою філологічною освітою не надто вітає радикалізм у літературі загалом та культурі – зокрема.
До речі, для снобів, котрі не сприймають пригодницької літератури навіть у такому доброму інтелігентному варіанті: вам ця книжка може бути цікава як практичний посібник із креативу…
Оцінка *****
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/criminal//2010/11/30/122519.html
|
