Олександр Денисенко. Межник, або Всесвітнє Свавілля. Ч.1. На грані світла й тіні. – К.: Грані-Т, 2010. – 176 с.
Одвічна тема боротьби добра і зла усім добре знайома. І здавалося б, що нового можна сказати з цього приводу, тим паче у творі для дітей? А сказати є що, коли подивитися на ситуацію трохи з іншого боку. Роман-фентезі Олександра Денисенка «Межник, або Всесвітнє Свавілля» має відкрити читачеві нову точку зору на такі полярні поняття, як світло і темрява, добро і зло.
Історія, що називається «На грані світла й тіні», розпочинає чотирикнижну епопею про неймовірні пригоди фантастичних героїв у різних світах. Перше, що приємно вражає, коли береш книгу до рук, – це ілюстрації (до речі, оригінально поєднані з буквицями) до кожної глави. Симпатичні та химерні, вони органічно доповнюють авторський текст. За це окрема подяка художнику Надії Дойчевій. А захопливий сюжет, небачені персонажі та глибина думок тримають у полоні з першої до останньої сторінки. Читаєш навмисне повільно, щоб продовжити задоволення, та обов’язково увечері, щоб посилити враження. Світ, створений О. Денисенком, є фантастичним і реальним водночас. Тут є все: народження і смерть, біль і радість, любов і ненависть, світло і темрява, жахи і дива. Цей світ кричить про найбільші проблеми сьогодення: викрадення і торгівлю дітьми, природні катаклізми, вбивства… Питання: це справді роман «для дітей середнього та старшого шкільного віку»? Так чи інакше, а якщо вже купуєте його своїй дитині, прочитайте самі – не пошкодуєте. Заразом і поповните свої знання про те, як сприймали цей світ, коли були зовсім маленькими, ваші син чи дочка.
Оригінальною є побудова образної системи роману. Марко Рисочка – головний герой твору, якому ще немає й року. З цим цікавим та незвичайним хлопчиком ми знайомимося ще до його народження. Читаючи, стає зрозуміло, що на нього чекає непроста місія. Яка саме – таємниця жанру. Але хто ж він насправді? Посланець вищих сил, який має врятувати світло і темряву? Дитина-індиго, що з примхи дорослих втягнена у зовсім недитячу війну? У будь-якому випадку байдужим до нього не зможе залишитися ні маленький, ні дорослий читач. Внутрішнє мовлення Марка, його почуття та особливості сприйняття світу реального з людьми і природою та фантастичного з усілякими химерами дають змогу краще зрозуміти дорослим дітей, а дітям – дорослих. Отже, поки Рисочка ще маленький, ми сприймаємо розвиток подій роману з двох точок зору – самого Марка та з позиції автора. Інші образи-персонажі, розкриваючись із кожною наступною главою все більше, також подають своє розуміння фантастично-реального світу, описаного в романі. Таким чином, у цій першій із чотирьох книг про Межника читачі знайомляться з великою кількість героїв (залишається тільки не забути їх до виходу наступної книжки), які надалі мають таки розпочати відверто діяти на боці тієї чи іншої сили.
Щодо композиції роману, то тут виникає відчуття, що автор недаремно задумав поділити свою епопею саме на чотири частини. Перша книга «На грані світла й тіні» є своєрідною експозицією-зав’язкою (якщо можна так сказати) сюжету всього твору, адже в ній з’ясовуємо, з чого усе починається, також знайомимося з героями і спостерігаємо перше зіткнення антиподів роману – світлих і темних сил. Очевидно, власне розгортання дії очікує на читача вже у другій частині. Закінчення ж першої книги трохи розчаровує. Хотілося б перегорнути сторінку і прочитати ще хоч кілька абзаців про самого Марка Рисочку, а не лише розмови про нього та про ідейну зраду представника світлих сил. А коли б додати ще й натяк на якісь неймовірні події у другій книзі, а не тільки анотацію до неї, то це заінтригувало б навіть більше, ніж просто три крапки у кінці.
Значна кількість філософських роздумів аж ніяк не утруднить сприйняття роману дітьми, навпаки, допоможе їм порозумітися зі світом дорослих. Напевне, змусить відхилитися від романтичного сприйняття світу дитячою літературою, подумати над тим, що люди часто є страшні, завжди кудись поспішають та, на жаль, забувають, як каже автор, «те дороге і хороше, заради чого варто було б жити».
Твір написаний вельми вишуканою мовою. Влучні порівняння, цікаві метафори, витончені звороти поряд із суржиковими партіями деяких персонажів передають усі реалії не тільки вигаданого, але і справжнього світу.
У цілому ж перед читачами – вартий уваги роман-фентезі, дуже цікавий та незвичайний з усіх точок зору. Кожен, як малий так і дорослий, знайде у ньому щось для себе. Залишається тільки одне – нарешті дочекатися виходу другої книги, щоб продовжити захопливу подорож сторінками роману.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2010/10/29/115730.html
|
