Валентин Сильвестров. «Дождаться музыки». - К.: «Дух і літера». 2010. - 368 с.
«Дочекатися музики» — не лише назва книги лекцій легендарного композитора Валентина Сильвестрова, що побачила світ у видавництві «Дух і літера» і була нещодавно презентована у Спілці композиторів.
«Дочекатися музики» — це ніби відображення мого внутрішнього стану після зустрічі з музикою Валентина Сильвестрова, ним самим, його книгою. Тому що ця зустріч перевернула моє ставлення до музики загалом і змусила мене по-іншому слухати. І чути. І не тільки її.
В певний період життя людині стає важко любити когось по-справжньому. Вголос. Показувати свою любов. Вона починає прораховувати кожен жест, вигук, кожне тремтіння вій. Концентрується на тому, щоб інші не подумали чогось зайвого.
Мабуть це пов’язано зі зрілістю, життєвим досвідом. Але такі метаморфози відбуваються майже з кожним. Хвалити когось чи щось теж стає непросто. Адже це треба демонструвати свої почуття, оголяти душу. Захоплюватись по-справжньому може лише дитина.
Людині зрілій набагато простіше сказати: ось цей момент так, а загалом - не дуже… або ж ці інтонації близькі мені, але в принцип - ні…
Мудра людина ніби соромиться радіти, відкривати щось нове. Ці емоції показують її слабкість. Так вона вважає.
Дорослі серйозні люди не повинні дивуватися.
Тому від зрілої людини рідко почуєш щире: «Мені подобається», «Я люблю», «Мене вразило», а тим паче: «Геніально!».
Як правило, ці відверті вислови насторожують оточуючих і на особу, яка це промовляє, починають дивитись трохи зверхньо, як на людину неглибоку.
Але якщо цей стереотип помилковий. І все навпаки?
У своїй книзі Валентин Сильвестров говорить про те, що з сучасної музики зникла наївність, а «музика це ж по суті дитяче заняття». А мені в цьому контексті відразу згадуються слова Пабло Пікассо, який казав: «Я можу малювати як Рафаель, але мені знадобилося все життя, щоб навчитися малювати так, як малює дитина». Мені здається що оця «наївність» Сильвестрова дуже співзвучна захопленню дитячими малюнками Пікассо.
Далі у своїх бесідах композитор цитує Лао-Цзи: «Висока мудрість схожа на дурість». І застерігає: «Не треба боятися банальності, бо боязнь банальності обертається банальністю з іншого боку».
Ця дивна чарівна книга — найголовніша для мене за останні кілька років. Книга, яка, попри всі специфічні, невідомі мені досі, музичні терміни, стала для мене своєрідним Євангелієм. Яку спочатку можна «проковтнути» всю, а потім просто відкривати в будь-якому місці і вже сприймати текст по-іншому.
Музика, звісно, завжди була присутня в моєму житті, але якось на периферії почуттів. Тобто я могла без неї прожити. А оця книжка з диском (на якому записані основні твори Сильвестрова) розширила спектр переживань, здається, до безкінечності.
Лекції — слово яке може відлякувати будь-якого колишнього студента, втім, варто лише почати читати, щоб зрозуміти правий був ведучий зустрічей у Спілці композиторів (на основі яких і було зроблено книгу) Сергій Пілютиков, коли казав, що «Дочекатися музики» читається як детектив.
Теми лекцій стосуються не лише музики, а й літератури, мистецтва загалом, філософії, життя. Блискучий розум, іронія, тонкий гумор Валентина Сильвестрова затягує. Читаєш ніби художню книжку з хитро закрученим сюжетом.
Його відповіді, ремарки, зауваження такі захоплюючі, що свідомо чи несвідомо підштовхують читача до руху, розвитку. Тобто навіть якщо ти не чув ім’я композитора, про якого розповідає Сильвестров, навіть якщо ти не знаєш, що таке «каданс», в тебе не виникає бажання відкласти книгу подалі. Виникає інше бажання. Бігти до словників, енциклопедій, інтернету.
Знайти, послухати, відчути, зрозуміти.
«Не треба відразу відкидати незрозуміле. Треба спробувати розібратись», — каже у свої книзі майстер. Це так просто і так важко на практиці для більшості людей. Адже набагато легше перекреслити незрозуміле, звинувативши автора у невігластві.
Після таких книг, такої музики хочеться змінитися. Ожити. Відштовхнути доведене до автоматизму буття. Відчути себе не Каєм, зачарованим Сніговою Королевою, який все, що відбувається розглядає в контексті вічності. А людиною, яка може сприйняти всю красу світу, радіти кожної миті життя.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2010/10/11/072029.html
|