Мюріель Барбері. Елегантна їжачиха. – К.: «Нора-друк», 2010. – 360 с. (Серія «День Європи»).
Роман французької письменниці Мюріель Барбері «Елегантна їжачиха» – світовий бестселер, який завоював мільйонні читацькі аудиторії, отримав ряд престижних літературних премій та був екранізований минулого року. А відтепер і ми можемо познайомитися з цією книжкою в перекладі відомої письменниці Євгенії Кононенко.
Книгу можна віднести до інтелектуальної психологічної прози – завдяки небанальному сюжету, глибоким роздумам і серйозній проблематиці в поєднанні з легким гумором та комічними ситуаціями. Книжка стане ковтком свіжої джерельної води для спраглого до хорошої літератури читача – читаючи, ви обов’язково проведете паралелі між Мюріель Барбері та Марією Матіос чи Оксаною Забужко.
Назва «Елегантна їжачиха», звичайно, метафорична. За нею ховається закрита в собі героїня, яка при спілкуванні з людьми настовбурчує «голки» – і дуже мало хто помічає за ними вишуканість, освіченість та внутрішню красу.
Роман складається з роздумів підстаркуватої консьєржки, яка вирізняється освіченістю та нестандартними поглядами на життя, витонченим мистецьким смаком і вишуканою натурою. Роздуми ці час від часу перериваються щоденником самотньої 12-річної дівчинки, що переживає кризу підліткового віку й шукає щирості та любові, а не пафосу й претензійності, які панують у її родині. Доповнює жіночу компанію заможний японець – він страждає від зверхності та дріб’язковості паризької аристократії. Долі трьох абсолютно різних людей, які змогли розгледіти одне одного в безликому натовпі, переплітаються на сторінках цієї книжки.
Головною проблемою героїв є бажання приховувати свій внутрішній світ та дотримуватись образу «звичайної» людини, щоб не привертати зайвої уваги з боку оточення і не викликати безглуздих пересудів сусідів. У книзі піднімаються проблеми різнорівневого спілкування, внутрішнього страху та життя у власному коконі, майнової нерівності, суспільних ярликів тощо – словом, найбільш злободенні проблеми сучасного суспільства. Все це прикрашене гарно виписаними образами, іронічними репліками, смішними ситуаціями та емоційними сплесками героїв.
Надзвичайно колоритна мова з легким французьким присмаком, що й додає особливого шарму романові, легко переносить нас у світ проблем паризької аристократії, представники якої, якщо придивитися уважніше, виявляються пересічними банальними людьми.
Прочитавши книгу, ви неодмінно задастеся питанням: а чи варто ховатися від людей у своєму панцирі? Адже життя надто коротке для того, щоб бути тим, ким ми не є.
Ірина Снозик
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2010/06/11/162345.html
|
