Ірину Чернову ніхто в житті не називає Люко Дашвар , але ж у просторі української масової літератури вона існує саме під цим екзотичним ім’ям, що складається з прізвищ її улюблених письменників.
На зустрічі з читачами 23 квітня у книжковому магазині «Читайка» Ірина Чернова розповідала про свої романи, відповідала на запитання читачів та відкрила «КС» таємниці сценічної постановки її книжки «Молоко з кров’ю»
«КС»: Пані Ірино, чи називають вас «Люко Дашвар» у житті?
- Ні, це чисто літературний псевдонім.
«КС»: Вашу книжку «Молоко з кров’ю» збираються ставити на сцені київського театру ім.. Франка. Чи будете ви, як сценарист із великим досвідом, брати участь у цій постановці?
- Так. Я буду адаптувати роман для його сценічного втілення для режисера Юрія Одинокого. Наразі театр закінчує роботу над постановкою за твором Сергія Жадана, а після цього я зроблю п’єсу з «Молока з кров’ю». До речі, сам Жадан дуже ретельно працював над текстом для театру: наскільки мені відомо, він зробив чотири його редакції.
«КС»: Але ж п’єса – це значно коротший за обсягом твір, ніж роман. Які епізоди ви будете вирізати зі своєї книги?
- Сама не знаю і дуже хвилююся з цього приводу. Гадаю, що остаточне бачення у мене з’явиться після зустрічі з режисером. Юрій Одинокий вже пообіцяв мені, що не буде чіпати текст і змінювати сюжет. Але деякі сюжетні лінії все ж таки доведеться випустити.
«КС»: Ви закінчили курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. Чи стане цей досвід у нагоді при створенні п’єси?
- Не знаю, наскільки він мені допоможе, оскільки театральна драматургія – це окремий і дуже серйозний вид мистецтва. Я дуже хвилююся, тому що ніколи раніше не писала п’єс. Тому зараз я постійно перечитую п’єси Старицького. Не знаю, чому саме їх. Можливо, тому, що це була найближча до мене на полиці бібліотеки книжка з драматичними творами. Мене цікавить досвід відомих театральних класиків, хоча всі мені й кажуть, що сьогоднішній театр дуже далекий від класичних зразків.
«КС»: Щодо класики та авангарду: ви чули про так зване «режисерське свавілля»?
- Я цього не боюся. Справа в тім, що вже декілька київських продакшн-студій зверталися до мене з пропозиціями екранізувати мій роман. Але вони одразу заявили про те, що знімають «на Росію», тому збираються дуже серйозно змінювати сюжет, аби він сподобався росіянам. З нього хотіли зовсім викинути, наприклад, містичний епізод з намистом, а залишити тільки банальну мелодраму про нещасливе кохання. Але я навіть не розглядаю такі пропозиції: ніяких змін у романі бути не може. Припускаю лише один варіант: вони купують авторське право, та пишуть самі все, що завгодно. Своїми руками я цього робити не буду.
«КС»: Коли відбудеться прем’єра п’єси?
- Вона запланована на осінь-зиму.
«КС»: Який наклад ваших книжок зараз?
- Я не знаю останніх даних, але загальний наклад трьох моїх романів, враховуючи 20 тисяч примірників «Молока з кров’ю» російською мовою, досяг 120 тисяч штук.
«КС»: Якщо не секрет, скільки ви на цьому заробили?
- Не буду називати вам конкретних сум, скажу так: колись, ще три роки тому, я звільнилася з усіх своїх робіт, де мені платили досить таки непогані гроші. Я вирішила так: якщо вже хочу писати, то мушу заробляти саме цим. І от вже три роки мої книжки годують мене.
«КС»: Ви більше ніде не працюєте?
- Я пишу сценарії для українських продакшн-студій. Останній – це 12-серійний проект режисера Олега Філіпенка під робочою назвою «Москалі», сімейна сага, де розглядається історія України за останні 100 років. Замовник серіалу – телеканал «Україна».
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2010/04/28/090856.html
|
