|
Ось недавно в одній з сільських високогірних шкіл учителька запитує клас:
– Діти, ви бачили живого письменника?
Школярі один з-перед одного замахали головами.
Й невідь-хто потягнув за язик училку:
– То уявіть собі буй.
Тут з останньої парти вискочив шибеник-двієчник, як Пилип з конопель:
– Оксано Стефанівно, а буй: се хто або що?
Приїжджа укрлітмовша знітилася:
– Вибачте, в горах – буй рідковживане слово. В Карпатах річки дуже мілкі, не те, що в степах.
Училка хутенько ввімкнула смартфон, поклацала, речитативом звідтам читає:
– «Сигнальний плавок на річці, озері для позначення мілизни, підводних каменів, рибальських сіток тощо».
– А-а-а... – дружно протягнув увесь клас.
– Я-я-я! Головка від буя, – в’їдливо знов таки з останньої парти озвалось.
Оксану Стефанію пересмикнуло:
– Я «дуже чутлива до чистоти мови». Цитую живого письменника Юрія Винничука, якого хотіла запросити на розмову з вами. Проте, як пан Юрій завважив: «Але що ж, коли такі, як ми, не є авторитетами для люмпену»...
З «люмпеном», як і з «буєм», училка перед класом знову дала маху.
Дітвора мов за командою розреготалась!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/column//2023/01/30/114927.html
|
