Андрій Курков дав згоду стати членом Шевченківського комітету лише після того, як дізнався, що у ньому буде Олег Скрипка та інші «люди із непохитною репутацією». Як каже письменник, він сподівається на те, що новому складу комітету вдасться змінити систему і статус головної державної премії.
Про це Андрій Курков заявив під час чат-конференції на порталі «Буквоїд». Подаємо відповіді письменника на запитання наших читачів.
Антон 19:42:06 Скажіть, як можна вийти зі своїми творами на Захід? Як Ви це робили? Розкажіть
Це довга історія, довжиною в 18 років. У різних інтерв´ю, які є в Інтернеті, я про це розповідав. Головне - щоб ваші твори були зрозумілі і цікаві іноземним читачам.
sculder 16:23:32 Андрей, кто из русскоязычных украинских писателей (кроме Вас, конечно :) наиболее, на Ваш взгляд, интересен? То же самое, но про писательниц? Особенно интересны при этом - не фантасты и издаваемые в Украине. Хотя бы по три имени...
Бывший днепропетровец (а ныне житель Германии) Александр Хургин - поищите его в интернете, очень рекомендую! Далее - Ян Валетов (тоже Днепропетровск, хорошо пишет экономические и др. триллеры, Начинающие, но очень интересные - Сергей Корсунский (Киев), Вероника Колесниченко (Киев, но книг пока нет) На «Обозревателе» висит короткий список финалистов конкурса «Евроформат» - там тоже весьма достойные рукописи. Надеюсь, что они будут изданы.
Ктатат 17:06:35 Ви знаєте... чому так багато «пісатєлєй» почали писати звичайні купи слів і вважати це за щось? Тим більш, що це ще й видають книжками...
Молода країна дає почуття «легкого старту» всім, хто має амбіції. Потім виявляється, що одних амбіцій замало - потрібен талант і треба багато працювати. Серед тих, хто пише «купи слів» теж в результаті довгого писання можуть з’явитись нормальні автори. Але перша причина - з початку незалежності «на ура» сприймалося все, що написане українською. І видавалось дуже легко, без справжньої редактури і критичного погляду. Тепер видавництва за свої гроші видають тільки модні «купи слів», а просто «купи...» видаються частіше на спонсорські гроші.
Артур 11:58:59 Андрей, расскажите, когда и как возникла идея стать писателем, сколько ушло времени на ее реализацию?
Мечта была с детства. Но поверил в возможность ее осуществления только в 1991 году, когда была издана первая книга «Не приведи меня в Кенгаракс». Первый роман написал в 1979-80 гг. Профессиональным писателем стал восемь лет спустя. Так что ушло не меньше лет двадцати.
Nata 19:40:12 Звідки прийшов до Вас сюжет «Останньої любові президента»? Наснилося? Сконструювали? Хтось підказав?
У мене агресивне ставлення до чужих підказок. Конструювання було, але інтуїтивне. Написав, щоб зрозуміти, чому Україні так не везе з політиками і президентами. А те, що частина з написаного збулася - кожен з нас, хто дивиться новини, знає цих акторів, може підсвідомо вгадати чим закінчиться та чи інша ситуація.
Антон 19:40:44 Андрію, скажіть, наскільки для Вас несподіваним було призначення членом Шевченківського комітету?
Мені телефонували кілька разів і я кілька разів відмовлявся. Але врешті решт погодився, дізнавшись, що там буде Олег Скрипка і ще кілька людей з непохитною репутацією. Це спроба змінити систему і статус премії. Якщо вдасться - буду радий, якщо ні - піду. Сам я цієї премії (і інших українських) не маю.
Віра 09:21:10 Пане Андрію, цікаво дізнатися, як відбувається у Вас «робочий процес». Тобто, чи пишете кожного дня обов’язково, чи час від часу; чи допомагає з ідеями сім’я; чи бувають випадки, коли не пишеться - що тоді робите?
Стараюсь писати щодня. Краще працюється вранці. Більше пишу під час подорожей - можу працювати в готелях, потягах і літаках. Сім´я в процес не втручається. Звичайно, інколи не пишеться. Тоді гуляю містом, заходжу до кав´ярень, або приймаю холодну ванну пробую зосередитись.
translit 10:47:15 Ви входите до складу журі конкурсу «Міський молодіжний роман» від «Фоліо». Скажіть, будь ласка, коли можна чекати оголошення переможців? Чи вже визначилось із вподобаннями журі та Ви особисто?
Чесно кажучи, я не знаю, коли оголосять переможців, а з власними вподобаннями я визначився.
sculder 13:06:08 Спасибо! А еще женщин? :-)
Женщин-писательниц? - Ирэн Раздобудько, для любителей Киева и нечистой силы - Ладу Лузину.
sculder 13:31:28 Дуже прошу відповісти на запитання щодо майбутнього українського літ. процесу, зокрема - російськомовного.
З україномовною літературою у нас все більше, ніж гаразд! Є нова і активна генерація 25-30 річних, які вміють професійно працювати і самі займаються власною промоцією. Щодо російськомовної літератури - є проблеми. Багато російськомовних письменників відчувають себе відчуженими або працюють на російському літературному ринку, залишаючись вдома письменниками - інкогніто. Мені показували в Москві книжки з популярної психології, що продаються мільйонними накладами в Росії. Автор - з Сімферополя, прізвище мені не знайоме. Треба сказати, що з 1991 року жодних семінарів чи творчих зустрічей для російськомовних письменників не влаштовувалось і одночасно з активним зростанням і підтримкою української літератури та державної мови вони себе відчували справді не існуючими на власній географічній території. Тому важко сказати про майбутнє російськомовної літератури. Якось буде.
sculder 13:14:05 Вы как-то довольно пессимистично охарактеризовали современный лит. процесс в Украине (модная чепуха за счет издательств, немодная -- за счет спонсоров). А каков Ваш прогноз для этого процесса? И особенно -- относительно русскоязычной украинской литературы. Вам не кажется, что Вы относитесь к «биологическому» виду, обреченному на миграцию «туда» и вымиранию «здесь»?
Частично только что ответил на эти вопросы. Сам я не пессимист, и с интересом наблюдаю за современно украинской литературой - есть имена, есть достойные книги. «Чепуха» есть в любой литературе, у нас ее на самом деле должно было бы быть больше. Но одновременно с чепухой выходят книги Тараса Прохасько, Сергея Жадана, Татьяны Малярчук, Ирэн Раздобудько. С русскоязычной литературой действительно посложнее. Есть хорошие тексты и хорошие авторы, которые чувствуют себя некомфортно из-за своей расскоязычности и уверены, что они здесь никому не нужны. Но, как минимум, они нужны русскоязычным читателям, которые хотят читать про нашу реальность на своем родном языке. Российские писатели, как бы ни старались, про украинскую реальность ничего толкового написать не смогут. Моя личная ситуация меня устраивает, и я надеюсь, что я не отношусь к «вымирающему» виду. Но кто знает? Иногда кажется, что наша страна сама себя отнесла к «вымирающему» виду, и ее политики всячески стараются сделать ее таковой.
olga 19:45:21 Як кризу переживають письменники? Як Ви зараз себе почуваєте?
Криза? Письменницької кризи не відчуваю, але вже ясно, що на видавничій справі вона відіб’ється - книжки з березня-квітня подорожчають, а продаж зменшиться. Можуть зменшитись і наклади. Щодо просто впливу кризи на життя - все, як у інших. Не можу забрати гроші з банку «Надра», не відчуваю впевненості в тому, що країна може професійно протистояти кризі і захищати власних громадян.
pasternack 20:43:51 Пане Андрію, у мене до Вас три запитання. 1. Дивно було дізнатися, що англійський перекладач вашої книги «Остання любов президента» зажадав залишитися невідомим. Із чим це пов’язано? Невже поштовхом до цього був зміст книги? 2. Зараз точиться багато дискусій стосовно книжкових магазинів в Україні. Кажуть, що їх усього лиш 300 по свій Україні. Звичайно, це геть мало. Втім мене цікавить ось такий аспект. Може, проблема насправді в тому, що в українців не вироблена така культура читання, котра притаманна, скажімо, полякам, або англійцям? Адже якщо би люди читали більше, то середній наклад української чи перекладної книги не дорівнював би двом тисячам? 3. Ще одна проблема, яка час до часу випливає на поверхню – чи доцільно вважати українських російськомовних письменників частиною української культури й українського літературного процесу. Є люди, котрі схвалюють це; а є й такі, що протестують проти цього. Втім більшість поетів і прозаїків, що пишуть по-російськи, чітко ідентифікують себе із російською культурою, а відтак – із російською літературою. Можливо, проблема існуватиме до тих пір, поки ці письменники не почнуть відносити себе до української культури?
1. На жаль, перекладач зняв своє ім’я в результаті конфлікту, який виник між нами щодо перекладу деяких розділів. Тобто, це був професійний конфлікт після якого, на жаль, ми вже не могли знайти спільну мову. Зараз готується «Добрий Янгол смерті» в перекладі іншого перекладача - Ендрю Бромфілда. 2. Я багато разів повторював, що давати гроші видавництвам, щоб просто політично відкупатись від закидів щодо недопомоги видавничій справі - це зайве. Треба мати державну програму пропаганди читання. Такі існують в різних країнах. Ви праві в тому, що культура читання у нас в зародковому стані. А щодо радянських часів – «самая читающая страна в мире» - це був статистичний міф, мільярди томів Леніна-Сталіна-Маркса поділені на кількість населення. 3. Це питання справді буде вічним. Для мене теж здається головним чинником - культурна, а не мовна самоідентифікація автора. Росія зробила крок вперед, визнавши, що існує російська література і - окремо - російськомовна література. Далі вже самому письменнику вирішувати. Я вирішив, що я - український російськомовний письменник. Це, звичайно, не означає, що всі і одразу з цим погодились. Але мене не обтяжує те, що частина письменників чи просто інтелектуалів ніколи не будуть мене вважати українським письменником тому, що не пишу державною мовою.
Антон 14:07:13 А Ви знаєте, що коли Вас номінували в Амазоні, російська преса написала про Вас як про російського письменника?
Ні, не знаю. Навіть не знаю, що таке номінування в Амазоні!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/chat/2008/12/12/153500.html
|
