У видавництві «Час Змін Інформ» (директор Костянтин Климчук) вийшла друком чергова збірка поезій письменниці, журналістки, громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму». Це своєрідна присвята мамі авторки та всім українським матерям, які сьогодні несуть на своїх плечах тяжкий тягар війни.
У книжці зібрано поезії різних років, які поетка писала про найдорожчу людину – маму. Деякі з них написані на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну, коли з рідними людьми, які понад місяць перебували в окупації, авторка не мала ніякого зв’язку.
Онлайн презентація збірника відбулася у минулий четвер, 6 травня за підтримки Національного музею літератури України. Модерувала захід поетеса, науковиця Тетяна Шептицька.
Редактор збірки письменниця Інна Ковальчук. Технічна редакторка Тетяна Виговська. Ілюстрації для книжки виконані художницею Олександрою Кондратенко.
***
– Мамо, ну як ти? – Зварила собі та котові їсти. Коли щось роблю, менше думається про лихо. Минулої ночі так гепало, що ні лягти, ні сісти. А зараз тривожно, але хоча б на трохи все стихло.
За мене не бійся. Озброєна твоя матір. Нездужаю відбиватись, та то справа друга. Сапа є в сараї, сокира, ще дві лопати... Сміятись, не плакати. Але трохи стомила напруга.
Сусіди заходять. Вистачить їсти і пити. Ми тут всі один за одного стіною. Ви тільки себе бережіть, дорогі наші діти. Побачимося, не плач, ще цією весною...
І що тому ворогові на землі нашій треба?! Пора ж така саме, гляди – вже й городи орати. Учора пташки перелітні собою заслали півнеба. Підсніжники перші з’явились в садку біля хати.
А там, і незчуєшся, прийде у клопотах літо… Не плач, я ж сказала: ми всі тут насправді стіною. Себе тільки ви бережіть, дорогі наші діти. Побачимось, доню, дасть Бог, ще цією весною…
Мамин борщ
Полю часник, змагаюсь з бур’янцями. Над головою хрущики гудуть. Весна злилась в екстазі з небесами, Спокою моїй музі не дають. А з хати пахне борщиком зеленим. Сапу лишаю, накрапає дощ... У чому щастя – запитайте в мене. Та в тім, що саме мама варить борщ.
*** Притисни, мамо, до грудей міцніше. Біль в серці подолати зможеш ти. Мені не легко нині. Та, між іншим, Я вже на півдорозі до мети. І не питай, де зі шляху звернула. Важливо те, що не спинила біг. З тобою поруч я про все забула. І, більш того, – пробачила усіх. Ти теж пробач мені мою утому. Теплом по-материнськи огорни. Як добре вдома, як же добре вдома! І важко як буває між людьми…
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2022/05/06/135842.html
|