Десятки людей закривають обличчя шарфами і хустками. Це не військові навчання і не хроніки військових дій в Афганістані. Це центр Києва, Червоноармійська, книгарня «Сяйво».
Вдень півтори сотні хлопців, викинувши на вулицю працівників книгарні, заварили двері металевими щитами. Ще півсотні – заблокували вхід ззовні.
«Не віддамо «Сяйво»! Ось вони, рейдери, ось з синьо-жовтими прапорами». Член Конгресу українських націоналістів вказує на групу молодиків в чорних куртках. Їх одразу починають знімати фотокори. Хлопці гигочуть.
В натовпі бігає колишній акціонер «Сяйва» Костянтин Клімашенко. В нього розбите вухо, закривавлене обличчя і розрізаний палець.
«О п’ятій годині я почув крики з першого поверху «Знову захоплення, знову захоплення!». Ми встигли закритися, але хлопців в чорному було так багато, вони миттєво виламали двері, викинули нас і заварилися зсередини» - каже він.
Тиждень тому таке вже було. Але тоді активістам "Конгресу українських націоналістів" вдалося вигнати людей у масках. Цього разу їх прийшло вчетверо більше.
Біля дверей, в натовпі блокувальників, стоять народні депутати – Кирило Куликов і Володимир Яворівський.
«Це напад на приймальню народного депутата! Ви не маєте права, ви будете відповідати за це! Відчиніть негайно!», - кричить Куликов. Яворівський плечима намагається вибити двері. Марно – металевий щит приварений наглухо.
Трохи збоку від натовпу стоять міліціонери. П’ятеро, усі в офіцерському званні. Просто спостерігають за тим, що відбувається.
«Куликов рейдер!», - лунає з натовпу хлопців в чорному.
«Да я Вас, бл*ть!» - нардеп вже мчить за хлопцями. Ті голосно кричать і розбігаються в усі сторони. Одразу з´являються двоє у міліцейській формі і, заломивши руки, забирають одного з юнаків.
«Куда вы его?».
«З’ясовувати особу» - коротко відповідає міліціонер.
Блокувальники дверей потроху відступили і скупчилися обабіч. Біля них – пан Корнієнко - інший екс-акціонер, який побив горщики з Клімашенком, дає інтерв’ю ТРК «Київ».
« «Київ» приїхав разом з Корнієнко. Проплачені, паскуди… Моя дочка їхній журналістці мікрофон порвала», - каже директриса книгарні Алла Лазуткіна. За її словами, це дійство – справа рук Корнієнка, якого два дні тому Солом’янський районний суд позбавив права бути директором книгарні.
Вона виглядає нажаханою. Дуже бліда, навколо очей – темні кола.
Розбивають вікно зверху над входом до книгарні. Звідти чути матюки. За секунду на перехожих починає литися окріп.
Ще за хвилину хлопці в магазині починають електрозваркою заварювати дірки. Іскри сипляться на перехожих.
"Да они же пожар там устроят... Там книг на 5 миллионов", - Лазуткіна.
Юнаки в чорному продовжують залишатися в стороні. Вони вітають дії своїх "колег" гиготанням, свистом і звинуваченням Куликова в рейдерстві.
«Еееееееее!!!!» - молодики в чорному кричать і розбігаються – Куликов мчить за черговою «жертвою». Хвилина – і міліція під руки виводить ще одного хлопця з натовпу.
Нардеп дає чергове інтерв´ю.
"Мене кілька разів вдарили, розірвали пальто. А міліція навіть кроку не ступила в цей момент",- ледь не кричить екс-керівник бюро Інтерполу, соратник Юрія Луценка по "Народній самообороні", якому Рада доручила опікуватися "Сяйвом".
До книгарні стікаються люди з усього Хрещатика. Тепер їх тут близько трьох сотень.
«Едет болгарка. Сейчас будем пилить», - на вухо шепче мені Лазуткіна.
За двадцять хвилин приїжджає автомобіль. Звідти виходять п’ятеро чоловіків з болгаркою і лебідкою. Представляються членами «Коаліції учасників помаранчевої революції».
«Сейчас винесем нах эту дверь и хана тем пацанам», - каже один з них.
Яворівський, який у 2004-ому пережив й не таке у сотому окрузі в Кіровограді, безпорадно блукає в натовпі.
- Невже нічого не можете зробити?
- Ні, на жаль… Міліція стала проти нас.
До Куликова підходить міцний чоловік у бронежилеті.
- Нужны ребята, много и срочно, - каже депутат колишньому колезі.
- Да, я уже сообщил. Будут.
Чоловік в бронежилеті щось говорить в рацію і зникає в натовпі.
Натовп скупчується біля дверей. Чоловік починає лізти по металевому щиту на двері. З дірки у вікні на нього прискають вогнегасником і поливають окропом. Кілька невдалих спроб – і він відступає. Весь білий, з обпеченою і закривавленою рукою.
Його забирає «швидка».
Чоловіки з КУПРу намагаються вибити двері – один з них бетонним смітником вибиває ліву половину. Інший намагається зачепити крюк лебідки за грати. На них ллється вода, піна від вогнегасника. За хвилину блокувальники починають бризкати невідомою речовиною. Від неї дере в горлі і сильно сльозяться очі.
«Перцевий спрей. Тримайся хлопче, за кілька хвилин пройде», - хлопає мене по плечу якийсь перехожий.
В арці біля магазину 30 міліціонерів продовжують спостерігати.
«Ярема сказал что ничего не будет делать», - каже на камеру Куликов, який хвилину тому дзвонив начальнику київської міліції Віталію Яремі - іншому висуванцю Луценка.
Хлопці з КУПР намагаються картонними щитами перекрити потік води з вікна. Блокувальники під’єднали шланг до крану з водою і поливають всіх окропом безперервно.
В натовпі з´являється депутат Київради від «Блоку Леоніда Черновецького» Денис Комарницький.
«Я приехал, чтобы решить проблему» - каже він журналістам.
«Ну так вирішуйте. Ви цю кашу заварили, Ваші хлопці захопили магазин – то вирішуйте», - підбігає до нього лідер "Комітету прямої дії" Дмитро Гнап.
Комарницький каже, що ніякого відношення до дійства не має. І йде до сивого підполковника міліції, який скромно ховає обличчя від камер.
Коротка розмова.
Комарницький каже, що міліція не хоче нічого робити і що він розбереться. До депутата збігаються журналісти. Хлопці в чорному не дають їм пройти і ховають Комарницького за своїми спинами. Мить – і він зникає.
«Черновецького геть!» - кричать ті, хто прийшов на захист книгарні.
«Куликов рейдер!» - кричать хлопці в чорному.
КУМП після чергової спроби «винести» двері здається і «осідає» в натовпі.
На перехожих продовжує литися вода. Горло дере. Очі сльозяться.
- Я директор магазина и я приехал, чтобы разобратся, - несподівано зявляється перед дверима Корнієнко
- Да что врешь! Ты же точно так же неделю назад пробывал захватить магазин! – не витримує Лазуткіна.
- Ну поговори-поговори… Может выговоришся наконец. Я директор! Все слышали! – кричить Корнієнко на камеру.
Міліція виводить ще одного хлопця. «Для з’ясування».
Натовп потроху розсіюється. Від моменту захоплення книгарні пройшло три години.
Ошелешений адвокат, який захищає «Сяйво» в судах постійно дає інтерв’ю журналістам. Він в одній сорочці, на якій видно кров.
«Як був – так і викинули з магазину. Це повна анархія. Суд скасував рішення, за яким Корнієнко мав би бути директором. Ось він і мститься. Найжахливіше – бездіяльність міліції».
Разом з фотографом Олексієм Фурманом і Інною Совсун зі «Збережи старий Київ» підходимо до двох міліціонерів.
- Скажіть, а якщо я зараз розіб’ю вітрину, що мені за це буде?
- Заберемо з собою. Буде суд. Буде покарання.
- Тоді чого ви не забираєте тих хлопців, які б´ють вітрини книгарні, поливають нас окропом і газом?
- В нас є відеозапис. На ньому газом прискаються всі і з усіх боків. Під чий газ потрапили Ви – треба розбиратися.
- А яка взагалі Ваша роль тут? Спостерігати?
- Ми все з’ясовуємо.
В цей момент з вікна книгарні виглядає обличчя. Хлопець сміється, показує всім язик і середній палець. Малює на склі сердечко, пише номер телефону.
«Потвори… Нелюди…» - спостерігають за дійством кілька бабусь.
«Панове! Я прошу на сьогодні всім розійтися! Міліція сказала, що якщо ми продовжимо якісь дії, то це буде розцінено як хуліганство, але вже з нашого боку. Завтра тут будуть депутати всіх існуючих партій і ми продовжимо розбиратися. Але сьогодні ми вже нічого не зробимо». - звертається Куликов до тих, хто залишився.
«Нет, нельзя уходить! Они же вывезут все книги за ночь», - хитає головою жінка з книгарні.
Натовп розходиться.
«Там з чорного ходу входять-заходять всі хто хоче… Міліція просто спостерігає», - двоє юнаків курять біля підземки.
«Ах ты ж гад!Да ты врешь и тепер еще и молодчиков своих привел» - Лазуткіна намагається вдарити по обличчю адвоката Корнієнка. Він у чорній шкірянці, рукавицях з металевими шипами і густими заростями на голові.
Міліція відтягає Лазуткіну. Адвокат в оточенні трьох дужих і однаково «шкіряних» хлопців йде в сторону метро.
«Ребята, я же просто фотографирую», - наш Олексій Фурман як завжди робить свою справу.
«Да я те щас е**ло разобью, камеру сюда! Быстро».
Молодики знову «підтягнулись» до входу. Ззовні їх близько ста людей. Інші люди розійшлися.
Останній кадр – капітан міліції, який голосно гигоче, і жінка з книгарні, яка тихо плаче.
Фото Олексія Фурмана
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2010/02/20/142055.html
|
