Сергій Войченко, Володимир Новік. Під знаком влади. — К.: Саміт-книга, 2021
Доволі універсальна й практична у застосуванні книжка цих авторів відповідає усім вимогам нашого часу. Адже у ній два в одному – історія влади усіх рангів – від політичної до культурної, в усі часи й усіх народів, плюс аналіз поведінки численних можновладців так само в усіх галузях історико-політичної думки – від Цезаря до Фуко. Численні цитати й посилання на відомих історичних діячів і мислителів, є необхідними, тому що, як сказав відомий американський політик Г. Кіссинджер: «Той, хто хоче творити історію, має проникнутися духом великих фігур минулого».
У той же час автори не обов’язково симпатизують усім згаданим у книзі історичним персонажам, наприклад, розповідаючи про Сталіна або про Гітлера. Хоча, розповідають, треба віддати належне, доволі цікаво. Ну, і повчально так само – особливо для того, хто хоче, нарешті, не так зрозуміти, як порозумітися з історією. «Часто люди знають, щоговорити, але не розуміють, кому, які коли можна це говорити, - нагадують автори. - Є речі, які можна говорити певній людині, але дуже важливо розуміти, у який момент їх сказати і як, залежно від стану цієї людини та її настрою. Потрібно не давати своєму язику гуляти без тебе. У книзі Г. Пікера «Застольні розмови Гітлера» описується поведінка Гітлера під час прийому гостей. Він говорив багато і на різні теми, ніхто його не смів перебити. Генерали вермахту згадували, що найстрашніше було отримати запрошення на такий обід. Їсти, коли фюрер щось розповідає, вважалося вершиною непристойності, але він говорив постійно, тому генерали наїдалися до прийому. Алкоголь та м’ясні страви не подавали, адже Гітлер не вживав алкоголю і був вегетаріанцем. Сталін на вечерях, що він влаштовував, поводився з точністю до навпаки: говорили всі, окрім нього. Щедро пригощали і наливали алкоголь, а він тільки іноді декількома фразами підкидав теми для обговорення, як весляр легким рухом весла скеровує човен у потрібному напрямку. Якось у нього запитали: «Товаришу Сталін, чому ви в компанії переважно мовчите?» На що він відповів із властивою йому дотепністю: «А я і так знаю, що я хочу сказати!»
Усім можливим критикам автори нагадують про вислів французького мислителя Ларошфуко: «Зло, як і добро, має своїх героїв», адже правильне судження залишається правильним незалежно від того, хто його висловив. «Шляхетний чоловік не відкидає хороші слова, - мовляв Конфуцій, - якщо вони сказані недостойною людиною».
До речі, щодо критиків. Їх так само наразі попереджають, що у сучасному світі цілі індустрії працюють, щоб «повернути людей обличчям до стіни і змусити їх дивитися на тіні, на проекції дійсних явищ». І робиться це з однією метою — управляти людьми. Утім, боротися проти цього методами згаданих «індустрій» не варто, адже, як підказує книжка, жоден бізнес ніколи не захистить націю і народ від тих, хто зазіхає
Тож після прочитання цієї книги ви вже інакше будете дивитися на багато речей і явищ, які оточують вас. Більше того, вона реально допоможе тому, хто схоче змінити все на краще, на чому так само наголошують автори. «Цю книгу можна оцінити і як посібник для того, хто хоче досягнути вершини влади, стати саме правителем, вождем для свого народу, а не черговим зрадником власної країни і людей, - додають автори. - І як посібник для людей, які повинні вміти і знати, як оцінити правителя ще на етапі так званих оглядин, як оцінити його якості та які вони в нього б мали бути, а саме головне — зрозуміти й оцінити команду, з якою він іде до влади. Лозунги — гарна річ, як і реклама, але все ж таки оцінку дає практичне використання і вживання кінцевим споживачем».
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2021/10/22/221809.html
|
