Ніч із дев’ятнадцяти днів: пригодницька повість / Марта Гулей.— К.: ВЦ «Академія», 2020.— 144 с.
У серії «Про і для підлітків» од Видавничого центру «Академія» поповнення. Марта Гулей не стомлюється нас дивувати. Ось і цього разу в її пригодницькій повісті все те не, чим здається.
Підлітки-старшокласники, мажори, лузери, стосунки, інста… І ти собі думаєш: ще одна шкільна повість. Але ні! Аж ні разу.
Ще пару тижнів тому найбільшими проблемами Влада були тест із математики й обридливі стосунки з «найпопулярнішою дівчинкою школи» Наткою, яка полюбляє командувати, роздавати «цінні вказівки» й не терпить заперечень. Нині ж у їхньому місті спочатку оголосили карантин, а за кілька днів – узагалі закрили. Навіть доступ в інтернет обмежили. А потім узагалі почалося казна-що.
Спочатку зі словами: «Не шукай мене», – зникла Натка. Потім – із таким же повідомленням – кращий Владів друг Алекс. А тоді додому не повернувся Владів тато. Мама ж змінилася до невпізнаваності: збайдужіла, відсторонилася. І, виглядає, що зникнення чоловіка мало її хвилює. Влад вирішує розшукати тата й друзів. Але хто йому допоможе? Залишилася тільки Діана. Подруга-заучка з дитинства. Та проблема в тому, що вони рік не спілкувалися. У Влада була Натка і компанія мажорів. Він давно нудився спілкуванням із надто серйозною Діаною. Вона ж презирливо ставилась до його нових друзів. Утім, не маючи вибору, Влад написав їй. А Діана несподівано погодилась допомогти. У неї були свої причини. І геть не ті, про які думав хлопець.
Та й до самого означення повісті як «пригодницької» так і хочеться додати «антиутопія».
Герої – живі й правдоподібні. Оповідь динамічна й послідовна. Увагу приковує вже перше речення: «Усе почалося п’ятнадцять днів тому». Бо все в ньому, як належить: конфлікт, обіцянка загадки, упевнений авторський голос. Та й завершення (?) історії вас не розчарує.
Ну і, звісно, Марта не була б Мартою, якби не додала дрібку іронії, яку зацінять і підлітки, й дорослі. Коли герої потрапляють у мотель, Влад, аби перевірити, чи діють обмеження на інформацію, вмикає телевізор. А тут «усе було як завжди: реаліті-шоу, серіали, випуски новин, репортажі про вбивства, крадіжки, народження пандочки в зоопарку і передвиборні рейтинги» (с. 133). Цікава модель «нормальності», правда ж? Є над чим задуматись.
Крім іншого, це повість про страх. Бояться герої-підлітки. Бояться й дорослі. Над кимось страх бере гору. А хтось його долає. Але, найважливіше, що це повість про довіру. Як неодмінну умову збереження людяності. А тому – рекомендую!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2021/02/06/164139.html
|
