Переможець Книги року ВВС-2020 і ветеран війни на Донбасі СергійСергійовичSaigon розповів, чому скептично ставиться до сучукрліту, які книжки читав у юності і чому не вважає себе представником ветеранської літератури.
З Сергієм Сайгоном розмовляв телеведучий і член журі Книги року ВВС Вадим Карп´як у приміщенні "Мистецького Арсеналу" у Києві.
В тексті інтерв´ю збережено особливості вимови автора.
Для середнєстатистіческого пацана
Вадим Карп´як: Я би хотів почати з найпростішого питання, яке в мене крутиться на язиці. Оця тисяча фунтів премії за Книгу року BBC, ти вже розумієш, куди ти її витратиш?
Сергій Saigon: Да.
Вадим Карп´як: А це секрет?
Сергій Saigon: Ну конєчно, а яке ж вам діло до моїх грошей?
Вадим Карп´як: Мені нема діла, мені цікаво.
Сергій Saigon: В діло піде. Вложу в себе, для того щоб написать ще одну якусь хорошу книжку.
Вадим Карп´як: "Юпак" - це взагалі актуально ще? Для тих, хто раптом не знає, що таке "юпак", - це сленгова назва культового мотоцикла Радянського Союзу "Юпітер". Зараз вони ще достатньо культові? Вистачить премії BBC, щоб купити собі "юпака"?
Сергій Saigon: Нє, вони вже, конєчно, відійшли, потому шо страну наполонили всякі "табуретки", тобто японські мопеди 50-тикубові, другі мотоцикли, тобто є асортимент, раньше особо й вибору не було. Але одиниці ще встрєчаються.
Колись в коментаріях до рецензії на роман, хтось написав, що бачив нову модель "юпака", і вона стоїла десь 57 тисяч гривень. Він мені не потрібен особисто.
Вадим Карп´як: Склалося враження, що це багато в чому автобіографічна історія. У тебе був "юпак" взагалі?
Сергій Saigon: Нє, не було.
Вадим Карп´як: А наскільки це автобіографічний роман?
Сергій Saigon: Ти знаєш, мені задають цей вопрос часто. Ровно настільки, наскільки це так для середнєстатистического пацана з моєї мєсності.
Люди, які прочитали в селі книжку, не побачили в ній нічого такого. Розказав, як живуть, та й усьо. Це звичайна історія каждого середнього вихідця із стєпі.
Вадим Карп´як: Так, але не кожен "середній виходець зі степу" сідає про це писати.
Сергій Saigon: Так получилось, бачиш.
Вадим Карп´як: А як так получилось?
Сергій Saigon: Це вже не перва книжка, і я думав, як так зійшлося. Можна, конєчно, красіво отвєтіть журналісту, але якщо розібратись для себе, перший важливий момент - це книги, які я читав.
Вадим Карп´як: А які?
Сергій Saigon: Пригодницькі книги, ті, що можна було достать, ті же самі, на яких воспитані читающі люди мого покоління: Стівенсон, Хаґґард, Луї Буссенар, Майн Рід обізатєльно, ну і другі. Ріс я на цих книгах і читав я багато, так багато, що колись даже поняв, що в селі більше вже нічого не найти.
Вадим Карп´як: Мова про бібліотеку сільську?
Сергій Saigon: Нє, мова про книжки, які єсть у людей на руках. Сільська бібліотека була, але там не було шо, а із того шо було, там обично все було почитано.
Вадим Карп´як: Ти вважаєш себе начитаним?
Сергій Saigon: Нє. Просто в силу возраста, в силу юності, в силу отсутствія на той момент інтернетів, тік-токів, інстаграмів і прочої фігні я заповняв все своє сводобне врємя чтєнієм приключенческіх книг. Це ж не зовсім про начитаність, правда?
Вадим Карп´як: Тобто якби Сайгон народився зараз, з тік-током, інтернетом, комп´ютерними іграми, то ми не отримали б письменника?
Сергій Saigon: Смотря де Сайгон народився б.
Вадим Карп´як: Там же.
Сергій Saigon: Був би вже не таким.
Вадим Карп´як: Якщо ми вже заговорили про книжки, ти востаннє яку книжку купив?
Сергій Saigon: Empire falls (роман Річарда Руссо, нагороджений 2002 року Пулітцерівською премією. - Ред.). Але я писать начав і мені пришлось його бросить.
Вадим Карп´як: Ти коли пишеш, не читаєш, не змішуєш? А чому?
Сергій Saigon: Це вліяє на творчество, я потом сідаю писать, і понімаю, шо я пишу те, що читав. Ну і коли ти повністю в своїй історії, не хочеться туда підмішувать чужих історій.
Вадим Карп´як: Тобто виходить, що коли ти пишеш, ти не читаєш, не дивишся серіалів, фільмів. Якось обмежено?
Сергій Saigon: Я читаю ту літературу, яка мені потрібна для написання, але тільки ту.
Заінтелектуалізувать літературу, а потом обіжаться
Вадим Карп´як: Я бачив твої критичні відгуки про сучасну українську літературу. Можна сказати, що ти критичний до "сучукрліту", як це іронічно називають самі письменники?
Сергій Saigon: Ні, я не критичний, тому що я не в матеріалі. Знаєте, це я зараз звертаюсь до публіки, я бачив прекрасних пацанів, в Мар´їнкє, в окопах, сараях, халабудах, з вищими образованіями, с отсутсвующімі образованіями, я бачив людей, які повернулися з-за кордону, і не один із них не міг мені назвати якусь книжку із сучасної української літератури, яка проізвела на нього враження.
Як так получилося, що сучасна українська література виховує українця, як вона каже, і за 30 років виховання ми дійшли до того, що в 2014 году 0,3% пішли на війну, а мільйони поїхали красить двері од "ланоса"? А ті, шо пішли на війну, оказивається, цю літературу не читали. Це - скепсис, це - не критика.
Вадим Карп´як: Тобто ти скептично ставишся до ролі літератури у вихованні?
Сергій Saigon: Ні, я скептично ставлюсь до того, як українська література виховує українця.
Заінтелектуалізувать літературу і зробіть її зрозумілою для вузького кола, а потом обіжаться на те, що її не хотять читать або не хотять визнавать, або не можуть вспомнить - це трошки не то.
В України дуже хороша історія, дуже хороша history (історія), Україна в плані літератури, кіно, хоче бачить тут собі Голлівуд, але для того щоб сделать Голлівуд надо story (оповідь), а не history.
Коли була мобілізація, мене в військоматі ніхто не питав, якою я мовою розмовляю. Чому мене тоді не питали? Чому мене тоді не спитали, скільки я книжок з української сучасної літератури прочитав?
Вадим Карп´як: А скільки, до речі?
Сергій Saigon: Я не читав майже нічого із шкільної програми. Не читаю, поки пишу, але у мене в планах Андрій Любка "В пошуках варварів", дуже хочу його прочитати.
А остання книжку, яку я читав, це - Андрій Куліш "Чужа війна", це книга офіцера з українського миротворчого контингенту, який у 90-тих роках був на Балканах.
Слова автора на російській
Вадим Карп´як: Усі без винятку, хто читав "Юпака", згадують особливу мову, якою він написаний, як вдало в романі переданий суржик. Я впевнений, що суржик неможливо зімітувати, ним треба володіти. В мене склалося враження, що ти так і говориш в житті?
Сергій Saigon: Канєшно.
Вадим Карп´як: Але от я роблю з тобою інтерв´ю і чую хорошу українську мову.
Сергій Saigon: А откуда у мене взяться другій? Я в українську школу ходив, в мене другої не було. Я не знаю, як щас, коли ми воюємо з Росією, але в мої часи, коли Росія була братським народом, у мене російська була тільки в сьомому класі, один раз в неділю, і то її обично не було.
Вадим Карп´як: Але писалася книжка російською в оригіналі. Як відбувався в такому випадку переклад? Ти працював із перекладачем?
Сергій Saigon: Ні, коли вже готовий був переклад, я його передивився вже потім і тільки деякі уривки.
Вадим Карп´як: Я знаю людей, які читали роман, і коли їм казали, що це переклад з російської, вони не вірили.
Сергій Saigon: Ну як з російської, діалоги так само написані, слова автора там написані на російській і я можу пояснити, чого.
Чому я не пишу українською? Розумієш, в ті роки, коли я формувався, в свою юність, я читав книжки, я читав багато книжок. І для мене спеціально не привозили пригодницької літератури на українській мові. Я читав те, що міг найти. Я читав на російській мові.
Того получається, на бумагу викладать свої мислі на сьогоднішній день можу тільки на російській мові. І мене це більше чим устраює.
Досконала біографія - залог хорошої історії
Вадим Карп´як: Мені страшенно цікаво, як це все народжується в тобі. Ти звернув увагу, що українська література для тебе - більше про history, ніж про story. Сторітелінгу, вмінню розповідати історії вже вчать в університеті, а як ти вчився розповідати історії?
Сергій Saigon: Не вчився.
Вадим Карп´як: У тебе добре виписана історія, ти прораховуєш персонажів?
Сергій Saigon: Я їх создаю.
Вадим Карп´як: Як? Ти пишеш план-схему?
Сергій Saigon: Сначала появляється ідея, потом із ідеї - синопсис, а із синопсису вже структура, але це я щас такий умний, вже розумію, що без цього нєльзя. Це вже досвід.
Персонажі в твоїй історії должні буть досконалі. Поніманіє психології свого персонажа, поніманіє його мотивів убереже тебе од всяких несостиковок.
Хороше досьє на героя убереже тебе від того, що твої голубоглазі блондини в кінці превращаються у кареглазих брюнетів.
Щоби понімать, чим персонаж буде руководствоваться, треба починать ще з роддому, знать, ким працював його папа, ким працювала його мама.
Понімать, де він ріс, з ким спілкувався, що пив, що курив, яку музику слухав, які події навколо нього відбувались.
Після того як в тебе появляється чоткий, обйомний персонаж, він вже може не вписуватися в твою історію. Тобі нужен герой, ти його создаєш, і він твою історію бачить вже трошки по-другому.
Імєл я неосторожность, коли писав "Юпак", добавить одну лінію і подумав, що це нічого страшного, а на восьму главу мені повилазили всі рога. Я чуть не бросив писать. І прийшлося добряче посідєть-попотєть з календарем за 2002 рік.
Вадим Карп´як: А чому "чуть не бросив"?
Сергій Saigon: Понімаєш, ти добавляєш персонажа, а в кінці коли ти вже зводиш весь сюжет до фінала, коли в тебе кульмінація, в тебе всі ці рога вилазять. Бува, вилазить все зразу, і приходиться розбирать все до нуля, щоб собрать сначала, а це ой як не хочеться. Того чуть не бросив.
Я не писав його для премії
Вадим Карп´як: Розумію. Зараз ти закінчуєш книжку? Коли вона вийде?
Сергій Saigon: Це не моя книжка, це - дуетний проєкт, а про ту книжку, яка пишеться в соавторстві, я хотів би балакати тільки со своїм партньором.
Вадим Карп´як: Питання тільки - коли можна буде читати, бо є інтерес, роман "Юпак" вже розкупили в книгарнях.
Сергій Saigon: Книжка буде скоро, не можу точно сказати. Не тратьте всі гроші з кошелька.
Вадим Карп´як: А буде дорожче?
Сергій Saigon: Не знаю, ми формуємо ціну не від імені, а від економічної реальності, від сєбєстоїмості. Я не буду продавать своє ім´я, не буду продавать свої автографи. Книжка, яку написав Сайгон з премією, не може стоїти дорожче, ніж та, яку написав Сайгон без премії, на мій взляд.
Вадим Карп´як: Ти взагалі збирався подавати книжку на конкурс чи це рішення видавництва було?
Сергій Saigon: Це рішення видавництва. Я даже сказав, шо зря.
Вадим Карп´як: А чому?
Сергій Saigon: Тому що це серйозна премія, тут люди обсуждають серйозну літературу. А це роман про обичну жизнь.
Вадим Карп´як: Тобто виходить, ти сам став заручником свого уявлення про українську літературу? Ти не сприймаєш українську літературу окрім як серйозну?
Сергій Saigon: Дивись - BBC, в журі сидить людина, яку по телевізору бачив, і не одна, Вєра Агєєва… Ти що серйозно думаєш, що я із цим "Юпаком" мог прийти і сказати "нате"?
Я не писав його для премії, я не писав його раді популярності, я пишу раді історії і трошечки, канєшно, раді грошей.
Вадим Карп´як: А в Україні взагалі можна заробити письменництвом?
Сергій Saigon: Да. Смотря, які запроси. На кокаїн і простітуток в Монако вряд лі, а на болєє ілі мєнєє нормально жить - думаю, да.
Вадим Карп´як: Звучить заманливо для майбутніх поколінь письменників. А що тебе вражає взагалі? Я розумію, що ти зараз вражень стараєшся уникати, щоби чистоту письма не порушити. Але коли ти не пишеш, чим ти підживлюєшся, крім читання?
Сергій Saigon: Я не знаю, живу просто. Я достаточно лінивим себе счітаю. Кажуть, що для письменника - це нормальний стан. Зачєм писать 600 романів в год? Не знаю, чим я підживлююсь. В мене є дівчина, мені з нею добре. Я люблю каву, трошки курю трубку. Більшість вільного часу - то все-таки книжки, то - основа.
Вадим Карп´як: А мандрувати ти любиш? Любиш, наприклад, гори?
Сергій Saigon: Гори мені нравляться. П´ята-шоста глави "Юпака", якщо не помиляюся, були написані у Ворохті.
Вадим Карп´як: А закінчував роман де?
Сергій Saigon: В Парижі.
Вадим Карп´як: Фінальна частина, в якій йдеться про АТО?
Сергій Saigon: Да.
Вадим Карп´як: А чому в Парижі?
Сергій Saigon: Я так хотів. Це була моя перша поїздка за кордон і я подумав, що поставити точку в Парижі - це клас.
Вадим Карп´як: Це супер романтичний жест і прекрасна історія. Закінчення книжки відбувається в АТО. Мені вже доводилося читати, що Сайгон - це ветеранський автор. Ти себе зараховуєш до ветеранської літератури, як такого окремого жанру?
Сергій Saigon: Я себе вобще до літератури не зараховую, ні до якої. Камон, я придумую класні історії і пишу тексти. І мені хочеться, щоб ці історії були класнішими.
Можете куплять, можете не куплять. Можете награждать, можете не награждать.
Причом тут література, зачем мені цей діскурс? Зачем мені ходить на панельні дискусії, я лучче сяду і ще щось придумаю.
Вадим Карп´як: Уже нагородили, уже пізно.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2020/12/19/184423.html
|
