Буквоїд

Повний По і надія на Патріка – 5 нових перекладів, які ми чекали

Хоч би скільки перекладали у нас зарубіжну класику, не кажучи вже про сучасних авторів – все одно голод на «чужу» культуру все одно залишається.
По-перше, вже відомі твори цілком можуть бути зовсім інакше перекладені, і тоді летять шкереберть дитячі здогади щодо «каучукових панчіх» у Райт-Ковальової, які виявляться звичайнісінькими «болотяними чобітьми». По-друге, треба ж почуватися на рівних з рештою світу, де постійне «оновлення» класики – питання не гранту, але ґрунту. Чи пак, основи для більш певного, сучасного розуміння будь-якої традиції.  Едґар Аллан По. Повне зібрання прозових творів. Том 1. – К.: Видавництво Жупанського, 2020   …Насправді це лише перший том з повної збірки творів цього автора, але вона, сподіваємося, таки вийде! Наразі оповідання в готичному стилі – найвідоміші в доробку цього культового американського класика, якого вважають батьком наукової фантастики, детективу і літератури жахів. Містика, романтизм, горор, потойбічне життя – ось основна настроєва палітра цієї збірки, якою видавництво розпочинає публікацію спадщини Едгара По. Оповідання, що стали класикою жанру – «Король Чума», «Рукопис, знайдений у пляшці», «Без дихання», «Незрівнянна пригода такого собі Ганса Пфааля» та ще чимало химерних і містичних текстів, які вийшли у період 1832-1838 років. Варто нагадати, що сам Говард Лавкрафт називав автор цієї збірки своїм наставником, без якого не було б більшості його творів.  Едвард Сент-Обін. Патрік Мелроуз: Трохи надії. – Х.: Фабула, 20   Ця книжка входить до циклу романів про Патріка Мелроуз - плейбоя, аристократа і алкоголіка. Незважаючи на гроші, життя Патріка складно назвати легким і безтурботним, адже в дитинстві йому довелося терпіти жорстоке ставлення батька, англійського аристократа, поки мати, американська багатійки, вважала за краще не втручатися. Вже у зрілому віці Патрік знаходить в собі сили пробратися в вищий світ, але разом з цим починається його шлях до саморуйнування. Тим часом події третього роману з циклу про Патріка Мелроуза розгортаються за вісім років після смерті Девіда Мелроуза. Патрік вчиться жити по-новому, а для цього мусить розібратись зі скелетами у власній шафі. Він багато років уникав навіть думок про те, що з ним сталось у дитинстві, і щиро ненавидів батька. Але тепер він готовий зустрітися з привидами минулого. У блискучій іронічній манері автор роману зображує манірне та претензійне життя британської аристократії, запрошуючи читача на вечірку, де головна гостя — принцеса Маргарет. За історією про Патріка Мелроуза був знятий однойменний серіал з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі. 

Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала. – Л.: Човен, 2020.   Ця історія присвячена британському журналісту Ґарету Джонсу (1905–1935), який першим розповів західному світу правду про Голодомор в Україні 1932–1933 років. Слід додати, що фільм Агнешки Голланд не пов’язаний з книжкою, це автономні продукти. З одного боку, автор книги - польський репортер і письменник - створив репортаж-реконструкцію подорожі до Радянського Союзу в 1930-х роках головного героя. З іншого боку, це докладна та драматична біографія Ґарета Джонса, якого за опубліковані тексти про «комуністичний рай» цькували деякі корумповані західні журналісти, а через декілька років він помер за достатньо загадкових обставин. «Повільний потяг із твердими лавами зупиняється на кожній малій станції, - розпочинається герой свою розповідь. - На одній із них до Ґарета підходить якийсь чоловік і шепоче німецькою: «Скажи їм у Англії, що нам немає чого їсти і ми починаємо пухнути з голоду». Через кілька станцій, коли поїзд наближається до України, приблизно за 70 кілометрів від Харкова - можемо здогадуватися, що неподалік Білгорода, тоді приблизно тридцятитисячного містечка - Ґарет бере рюкзак і несподівано виходить із поїзда. «Будь обережний, українці у відчаї», - чує він ще одне застереження, цього разу на прощання від молодого комуніста. Якщо люди дізнаються, що в наплічнику хліб, то одразу ж його вкрадуть».  Агарон Аппельфельд. Квіти пітьми. – Чернівці: Видавництво 21, 2020    Цей роман, автор якого дитиною пережив Голокост, ховаючись в лісах України, багато в чому співвідноситься з переживаннями самого письменника. Але свою історію він розповів у своїх спогадах «Історія життя», натомість «Квіти темряви» - це історія єврейського хлопчика Гуго, який жив з батьками в маленькому українському містечку, але коли прийшли німці і батька забрали, мати віддала його на піклування своєї шкільної подруги Мар’яни. Мар’яна - повія, живе в борделі і в комірчині за своєї кімнаткоюховає одинадцятирічного Гуго. Йому належить вчитися і жити спогадами, і освоювати новий, незнайомий світ. «Цієї ночі мати зізналася, що ій не вдалося знайти селянина, готового сховати Гуго. Якщо не буде вибору, вона віддасть його Мар´яні. Мар´яна - українка, яка вчилася з мамою в одній школі. Ще в юності вона покинула навчання, зірвалася і як з горба покотилася. «Що значить "зірвалася і як з горба покотилася"?» - запитував себе Гуго. Віз, буває, зривається зі схилу і з гуркотом падає у прірву. Але ж людина, що зірвалася, жодного гуркоту не спричиняє. Гуго любить вслухатися в слова. Є слова, саме звучання яких роз´яснює йому зміст. Хоча є й такі, за якими жодних картинок Гуго не бачить. Вони не викликають зорових образів. Іноді Гуго питає матір про значення того чи іншого слова. Мама дуже старається визначити якнайточніше, та їй не завжди вдається створити образ зі слова».  Террі Пратчетт. Поштова лихоманка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020   Це чергова частина «Дискосвіту» Террі Пратчетта та перший роман циклу про Мокра фон Губперука. За сюжетом, засуджений до страти, цей шахрай і пройдисвіт отримує шанс на нове життя (якщо, звісно, державну роботу можна назвати життям) і повинен взятися за відновлення місцевої пошти. Його обов’язкам генерального поштмейстера не видно кінця-краю, приміщення пошти по стелю завалене старими листами і притрушене голубиним послідом, а крім того, це ще й дуже небезпечна посада, адже за останні кілька тижнів четверо його попередників пішли з життя за нез’ясованих обставин. І все це на фоні успіху монополіста зі зв’язку — семафорної компанії «Великий шлях». Залишившись на ніч в будівлі, наш герой став чути голоси листів, які жадали бути доставленими до призначення, тож він вирішив почати відродження пошти з відправки цих листів. Йому на допомогу прийшли кілька ветеранів пошти, а ще він почав наймати нових співробітників…  
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/ukraine/2020/08/10/161630.html
Copyright © 2008 Буквоїд
При повному або частковому відтворенні посилання на Буквоїд® обов'язкове (для інтернет-ресурсів - гіперпосилання). Адміністрація сайту може не розділяти думку автора і не несе відповідальності за авторські матеріали.