Моє враження після прочитання книжки «Надруковано в Бейруті», яка побачила світ у видавництві «Нора-Друк».
Почну з того, що мені, безумовно, сподобався цей роман. І не тільки тому, що враження від прочитаного збіглося з моїми спогадами про чудову й загадкову країну – Ліван – і змусило знову пережити ліванські пригоди та згадати реалії. А й тому, що автор майстерно будує сюжет, занурюючи читача у безліч вимірів реальності, тобто створює свої світи, здавалося б, простою оповіддю. Але врешті-решт виявляється, що не така вже вона й проста, та оповідь.
Вибагливий український читач зможе знайти для себе той світ, який зачепить саме його. Того, хто хоча б поверхово знайомий із важкою історією цієї країни, передусім зацікавлять звивисті стежки її минувшини, розказаної від «першої особи», долі людей, яких та історія піднесла (від сільського батрака до засновника славетної династії ліванських друкарів) або по яких вдарила. Той, хто далекий від історії Лівану, з подивом усвідомить подробиці сучасного життя країни, що базуються на міжконфесійних і суспільних домовленостях, ба просто відкриє для себе арабську країну, де християн мешкає більше, ніж мусульман, і де інші релігійні спільноти почуваються цілком затишно, а в віддалених гірських диких селах і досі основна мова французька.
Ще одним виміром цього роману є, безперечно, світ друкарів і видавців, який мало чим відрізняється від українського видавничого світу. Він складається з живих образів самобутніх людей, певні риси яких можна знайти й у нашому видавничому середовищі. Чого наприклад варта історія, коли підприємливий ділок «віджав» друкарню в єзуїтів, «прокинувши» англійських військових, які збиралися зробити те саме. Та й мало кому пощастить кохатися на «Гейдельберзі», на якому також таємно друкували фальшиві гроші.
Є й ще один вимір, який не оминув Жаббур Дуейги, – це кримінальна інтрига, пов’язана з «незаконослухняними» людьми, з корупцією у владних структурах і оборудками, які неначе списані з сучасних українських реалій. На жаль, тут відмінностей майже немає. Озирніться навколо, і ви побачите, що й у нас не бракує таких самих елегантних, освічених і розумних пройдисвітів.
Крім того, книжка Жаббура Дуейги – це своєрідна сімейна сага двох різних родів, і певний гімн Автору і Творчості. Бо головний герой і є тим самим автором, який писав свою книгу, добираючи слова і вирази, наче скульптор, що відсікає все зайве, та так, що та книга стала сенсом його життя, піднеслася над рівнем буденності, створивши новий світ.
І нарешті, головне. Як і кожний вартісний роман, це роман про любов. Кохання, що підносить, надихає й наповнює життя особливим сенсом. Кохання, за яке головний герой ладен віддати якщо не життя, то принаймні свободу.
Пориньте у світи, створені автором, і, повірте, кожен знайде в них щось захопливе для себе.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2020/08/09/053353.html
|
