Слободяник Марія. Макадамські сльози : коротка проза та інтермедії реалістичного, магічного, абсурдного напрямків. Вінниця : ТВОРИ, 2020. 60 с.
Життя повсякчас насичується подіями, враженнями, емоціями,
на тлі яких виникають питання – з відповідями і без…
Так, наприклад, в того, хто візьме в руки цю книгу, виникне питання щодо її назви. За словами «макадамські сльози» криється таємниця, до якої причетні люди, що наснилися письменниці, і ми можемо лише здогадуватися про якусь драматичну ситуацію чи навіть чиюсь трагічну долю. На те вони і сни, щоб заманювати нас у мандри світом підсвідомості. Деякі з них потрапили до розділу «Щоденник химерних снів» через неймовірні сюжети, дивні, непе-редбачувані, іноді схожі на пророцтва, як в одному з весняних снів, записаному під назвою «Годинник», де несподіване лихо змінює відчуття часу і з легкістю повітряних кульок захоплює весь світ.
Занурення у безперервні процеси назрівання та проявлення гострих проблем на рівні особистості і суспільства притаманні Марії Слободяник, автору невеликої за обсягом, але дуже різнопланової та психологічно глибокої книги, побудованої за принципом новели як з вкрапленнями магічного реалізму, так і відвертої правди життя.
Оригінальністю думки вирізняються притчі та казки у першому розділі книги, де є місце ліриці й сатирі, філософії і моралі. Декіль-ка оповідань такого напрямку, написаних Марією ще у 2006 році, коли їй було лише 11 років, зайняли гідне місце серед нових творів, адже вже тоді, роблячи перші кроки у світ літератури, вона підні-мала теми людських цінностей у непростих буденних ситуаціях.
Книга «Макадамські сльози» – це своєрідний печворк, різнобарв-ний, строкатий, зшитий з фрагментів життя, не вигаданих автором, а лише зафіксованих у формі розповідей-акцентів на тому, з чого складається загальне полотно існування людей. Це як замальовки художника, який схоплює і фіксує оригінальні миттєвості. Власне, саме так і формувався світогляд Марії Слободяник, для якої творчість почалася з малювання у ранньому дитинстві. Їй подобалося спостерігати за перехожими, знайомими і зображувати їх дуже схожими не лише зовнішньо, а й за характерами. Художня освіта у поєднанні з любов’ю до книги сприяла у створенні ілюстрацій до багатьох творів улюблених письменників, а пізніше розкриття талантів дівчини відбувалося ще й через поетичне слово, багатогранність прози та драматургії й, нарешті, останніми роками, після навчання в університеті – завдяки професійній роботі над перекладами творів світової класики та сучасних іноземних поетів.
Марія була дизайнером перших трьох своїх книг поезії та пере-кладів. Також проілюструвала роман «План Тація» дніпропетров-ського авангардного письменника Олега Андрішка. Творча робота ілюстратора над книгою «Макадамські сльози» стала для неї своєрідним дослідженням власних творів через зображення, більш насичене емоційне забарвлення та графічну витонченість, які додали естетичного сприйняття текстів.
Понад тридцять оповідань та п’ять інтермедій (спроба абсурдної драматургії), написаних протягом кількох років, увійшли до нової книги.
Досить сувора за вдачею, Марія має тенденцію до подання матеріалу концентровано, без прелюдій, зосереджуючись лише на головному: «Сподіваюся, читачеві буде просторо в моїх мініатюрах, над якими можна поміркувати, за бажанням перечитати їх, погодитися з автором чи дійти власних висновків. Ми живемо в дуальному світі одвічних протилежностей: світла – темряви, щирості – підлості, самотності – дружби та багато чого іншого. Мене це хвилює, і своїм хвилюванням я хочу поділитися з людьми, не байдужими до сучасної молодої літератури».
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2020/08/09/154416.html
|
