Буквоїд

«Літературний Чернігів» у пошуках гармонії

23.07.20 15:12 / Владислав Савенок
Чергове часопису літературної спілки «Чернігів» № 2 (90) за 2020 рік здивує читачів, як творчим доробком зарубіжних письменників, так і України та Чернігівщини, зокрема.
Філософська  лірика Станіслава Шевченка, народженого на Придесенні, запрошує у поетичній формі поміркувати над  багатьма поняттями.  Автор  починає начебто з особистого – «Де з поплавком весела хвиля грає, А рибка то клює, то не клює, Ріка, мов голка з ниткою, зшиває Усе минуле й нинішнє моє»  і переходить  до громадянської лірики  сучасної України в циклі поезій «Серце не спить ніколи». Не менш сучасні роздуми «епохи коронавірусу»  звучать в оповіданні «Урок мужності»  Олександра Забарного.  Перед читачем  в  історичній перспективі ставляться запитання: хто ми, куди ми йдемо, які наші цінності? Ніжинець Анатолій Шевельов ділиться думками  та художніми  образами, як в поезії «Олександр Довженко»: «Ім’я його дзвенить поміж Героїв, Увічнених навічно, поза часом: По імені «Довженко» астероїд Літає між Юпітером та Марсом!». Михась Ткач в оповіданні «Сяйво»  розповідає драматичну ситуацію  вибору, який роблять люди. Письменник  показує міркування, переживання  та мотиви вчинків родини. Одні вирішують життєву ситуацію  з точки зору вигоди, а інші  - обов’язку. І якась вища справедливість  повертає людей до реальності. Надривно звучить емоційна  поезія  Олексія Карачила  «Зміст життя – мов скелет динозавра, Що у вічній лежить мерзлоті. Поверніть мені віру у завтра І у краще відкрийте путі». Оповідання  Миколи Тютюнника «За пенсією» розповідає  про реалії  сучасних окупованих територій Донбасу і долі людей, які зневажили матір, а потім потрапили в неминучі   обставини.  Їх  характеризує одна фраза письменника:   «Зустрінеш, а він на тебе з-під лоба, як ото Тарас Шевченко на малюнках, начебто Мишко йому щось заборгував». У ліричних поезіях Лариси Ткач з нової книги «Мить життя» зустрічаємо і, здавалося  б,  незвичну тематику  - «Монолог безхатченка» : «Зреклись мене мама і татко, О, Боже, у чому ж мій гріх? Тепер я чужий і безхатько, Не втямлю чим гірший за них...» «Саботажник» називається оповідання  Ніни Кочубей і  повертає нас у  часи, коли  одне слово в історії України ставало вироком і позбавляло життя. В одній із поезій Надія Седень зізнається  «…Хоча я нині лише про красу, Яку творю нитками на тканині, Що попри заметілі чи грозу Трояндами квітує з полотнини». Юрій  Васюк  запрошує ознайомитися з першою частиною  дукудрами «Колос на узбіччі», яка повертає нас до подій  в Україні в 1932-1933 роках та маленьких радостей і випробувань  у родинах того часу. Часопис повідомляє, що   «У Чернігові діє «клуб анонімних авторів» та пропонуємо читачам твори кращих учасників цього клубу – Ірини Морської, Віктора Татарина, Ярини Скорик, Марини Лапай, Валерії Іценко та Вікторії Дудко. «Літературний Чернігів»  вміщує  загадковий  прозовий твір  членкині Чеського центру Міжнародного ПЕН-клубу в Празі Мілени Фуціманової  -  «Есташ»  - у перекладі авторки та Тетяни Дзюби. Оповідання Мілени Фуціманової, в кращих  традиціях чеської і світової літератури,  показує тонкий духовний взаємозв’язок, який існує між усім живим  у цьому світі. Звертає увагу на незвідане і непояснене та нашу реакцію  на нього. Наголошує – тільки наша  любов  здатна створити  гармонію   у цьому прекрасному і  часом недосконалому світі. Українець  із США Сергій Ткаченко  міркує   про втіху, яку  має передавати читачу  майстерний переклад , даруючи творам  життя українською мовою.  Його передмова  «Трансцендентна сутність перекладу» передує шести поезіям  видатного англійського  поета  Альфреда Теннісона. У  рубриці  «Літературні студії»  Сергій Ткаченко   можна почитати ґрунтовне  порівняння  творчості всесвітньовідомого письменника та  творів нашої землячки   - «Від Джона Стейбека до Валентини Мастєрової». Він пише:  «Втім, між чернігівською повістяркою і каліфорнійським новелістом є одна відмінність. Якщо у американського класика світла в кінці тунелю взагалі не видно, то в української письменниці земний світ ще не встиг стати суцільним безрадісним монолітом: так, жертви двоногих хижаків пасивно реаґують на вчинене їм зло, однак проти цих хижаків у людській подобі повстає сама природа, коли син головного хижака гине в тій ямі, яку вони самі й викопали» . А рубриці «Народознавство»  друкується  праця Миколи Ткача «До питання походження, функціонування та обставин живучості народних прикмет і вірувань».  У досліджені  червоною ниткою  проходить думка, яка показує  вплив традицій на нашу свідомість і долю народу. Пояснюється  досі незвідане у пошуку гармонії  людини  з  природою.   У спогаді «Грані таланту Миколи Ткача», його брат, письменник Михась Ткач  розповідає про витоки  таланту його брата і  наполегливість , з якою той  стверджував Україну і українське в творчості і науковій діяльності. «Величину і значимість літературної і культурологічної спадщини Миколи Ткача належить ще осмислити і оцінити як нашим сучасникам, так і майбутньому поколінню»,  - зауважує письменник.  Теплий відгук про творчість  Любові  Пономаренко  - «Віднайдена» Любов -  написав Олександр Олійник  у рубриці «Ювілеї».  Поетичними та образними новелами письменниці з Чернігівщини  захоплюються, як майстри  слова  і  читачі  уже  кількох поколінь . Олександр Олійник згадує  і неповторного, найколоритнішого   чернігівського художника Миколу  Небилицю, якому  14 квітня  2020-го минуло 75 років від дня народження :   «Про Миколу Небилицю можна багато розповідати, адже його твори експонувалися у США (він був стипендіатом Нью-Орлеанської художньої галереї), вони прикрашають приватні колекції у Вірменії, Ізраїлі, Індонезії, Німеччині, Польщі, Франції та інших країнах» . У рубриці «Люди і долі» часопис вміщує розповіді   Михайла Сушка про  заслуженого лікаря України Олександра Карету «Передпокій у навколишній світ», а таакож   -  Олександра  Молибоги  про репресованого уродженця села Красне, старшого матроса Чорноморського флоту Івана Бондаренка - «Повіриш тільки тоді, коли залишишся живим після війни…». «Літературний Чернігів» друкує  кілька рецензій:   Володимира Кузьменка   на книги «Троянди і терни районного журналіста І.П. Дудка»,  Світлани  Іваницької  «Я своєму божеству – дружині вічно поклонялась»  на книгу «Листи Ганни Барвінок до Іллі Шрага»,  Ігоря Татарина  «Жара ганебна, окупаційна»  на роман Віктора Божка «Афганська жара»,  Тетяни Чумак «Дивовижний світ Гоголя в українському перекладі Анатолія Роліка». На першій сторінці обкладинки  часопису  – Успенська церква в селі Вишеньки, на Чернігівщині. Часопис:  https://issuu.com/600388/docs/lit_chernihiv_2_2020
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2020/07/23/151249.html
Copyright © 2008 Буквоїд
При повному або частковому відтворенні посилання на Буквоїд® обов'язкове (для інтернет-ресурсів - гіперпосилання). Адміністрація сайту може не розділяти думку автора і не несе відповідальності за авторські матеріали.