Поезія є втіленням світогляду й емоцій кожного автора. Хтось створює ліричного героя, хтось оперує легкими метафорами і відносними поняттями…
Микола Адам у своїй творчості завжди відкритий для світу і вміє перенести читача у простір реальної Білорусі своєї молодості і сьогодення. Безсонні ночі, рок-концерти і такий знайомий голос Віктора Цоя. Романтика є одним з провідних мотивів у ліричних творах автора:
“Коли тримаю твої руки у своїх,
Здається, що вони тримають моє серце.
Не відпускай його,
Бо воно перестане дихати”.
Поміж рядків прочитується образ музи, такої простої, у чомусь земної.
Значну роль відіграють спогади про родинне древо у віршах, адже українська мова знайома Миколі ще з дитячих літ від дідусів, шляхи котрих перетнулися на Львівщині:
“Обох їх поєднав Львів.
Один там жив, другий вчився у будівельному інституті”.
Мелодики білоруської та української мов спільні у своєму старослов’янському походженні, але кожна з них має свої особливості. Процес перекладу – це свого роду магія, яка вимагає концентрації, адже кожне слово – на вагу золота. Таємно від усіх існує ще одна мова, якою спілкуються співавтори. Розуміють вони одне одного чи ні, стає ясно майже одразу. А на ваш розгляд, шановні читачі, буде подано ці поезії у перекладах.
Де можна прочитати: http://ukrainka.org.ua/node/8987
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2020/04/08/094638.html
|
