Пишучи казку про мандри паралельними світами, добру та лиху магію і призначення чарівника, Діана Вінн Джонс насправді написала історію про бунтівних підлітків і не завжди добрих дорослих, про вибір майбутнього (професії, покликання, стилю життя), який навряд чи обернеться чимось хорошим, якщо його зроблять за тебе, і про те, що кожен іде до виконання своєї місії у різний спосіб – й інколи дуже несподівано до неї приходить.
А ще це історія про чари, контрабанду, протистояння «хороших» і «поганих» та дитинство, яке так люблять псувати дорослі.
Звучить надто песимістично? Що ж, дивіться самі.
Крістофер Чант був звичайним хлопчиком, який бачив незвичайні сни. У них він мандрував паралельним світами – Всюдинками, – спілкувався з тамтешніми жителями, отримував від них подарунки і, чесно кажучи, насолоджувався життям більше, аніж у реальному світі, де на нього чекала байдужа мама, відсторонений тато і нова гувернантка. Аж поки якось в гості не приїхав Дядько Ральф, який, по-перше, розкрив секрет нічних подорожей хлопчика, підтвердивши, що ніякі це не сни, а по-друге, запропонував цікаві досліди, які Крістофер мав би виконувати у цих Всюдинках. Позаяк Дядько Ральф виявився єдиною людиною, яка проявила бодай якесь зацікавлення хлопцем, він залюбки погодився на цю невеличку авантюру, познайомився з дядьковим посланцем Такроєм і, хоч не дуже розумів сенс завдань та експериментів, старанно виконував їх.
Аж поки не помер.
І тоді з’ясувалося, що у Крістофера Чанта, окрім магічних здібностей, є не одне людське життя, а цілих дев’ять. А отже, він – найкращий кандидат на роль нового Крестомансі, головного з усіх магів. Тож хлопець вирушає в його замок, аби навчатися премудростям магії. От тільки – упс! – єдине, чого прагне Крістофер, – навчатися у звичайній школі і грати у крикет. Але дорослі на чолі з татом торочать про «призначення», тож, нидіючи у похмурому замку Крестомансі, хлопець нудиться, сердиться і тихо бунтує.
В одній зі Всюдинок у нього є подруга по нещастю – Богиня, яка воліє вчитися у звичайній людській школі для дівчаток, а не бути живим втіленням Богині Ашет. Тож якось вона зважується на шаленство і втікає до Крістофера. Він, може, був би й радий надихнутися її бунтарським вчинком, однак ситуація складається не найсприятливіша: дехто з тим, кому Крістофер вірив, виявляється найбільшим негідником усіх паралельних світів, добра магія опиняється під загрозою, а Крестомансі взагалі зникає. І Крістофер, ризикуючи рештками своїх життів, бере відповідальність за людей, замок, магію і світ на себе.
«Від покликання не втечеш», – мовби натякає Діана Вінн Джонс, і для бунтівних підлітків це – як відро холодної води. Втім, якщо вдивитися в історію глибше, помічаєш, що тут ідеться про дещо інше. Не про те, аби підлаштувати дітей під уявлення дорослих, а про свідомий вибір. В одному випадку він співпадає із тим, що називають «покликанням» чи «обов’язком», в іншому – ні. І те, й інше – чудово, адже кожен обирає власний шлях.
Фантастична оповідь з іронічним настроєм і неоднозначні персонажі, спроможні як на гарні і благородні, так і на огидні і просто немудрі вчинки, – таке поєднання складників типове для творів Діани Вінн Джонс. Але, що важливо, щоразу з цих компонентів вона вичакловує якесь особливе, оригінальне, цікаве і захопливе чтиво. Тож можете розглядати «Дев’ять життів Крістофера Чанта» як драматичну й напружену казку, можете – як роман про дорослішання. Та в будь-якому разі задоволення від його читання отримаєте.
Віталіна Макарик
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2020/03/18/060126.html
|
