Поліна Кулакова. Дівчина, яку ми втратили. – Вінниця, Дім Химер. 2019. – 150 с.
Жанр: трилер
Експозиція сприймається не зовсім реалістичною, хоч у авторській післямові читачам пояснюють: історія, покладена в основу інтриги, цілком реальна. Як пише сама авторка, свого часу на очах її бабусі нейлонова сукня розплавилася просто на дівчинці, котра стрибала через багаття. Проте в реальному житті дівчинка помітила пошкоджений вогнем одяг майже відразу, лиш розгубилася, перелякалася. У художньому творі ані дівчинка Ліда, ані її безтурботні приятелі нічого такого не помітили.
Взагалі їхня поведінка виглядає ірраціонально навіть для підлітків. Спершу проспівали Ліді та Павлові з дорого дива, без жодних заявлених у тексті підстав сакральне «тілі-тілі-тісто…» (цікаво, як далі мало бути далі – «жених і невіста»?), а потім запхали парочку в сарай і зачинили ззовні. Тим часом з підступна іскра, цитата, перетворила сукню на гарячу смертоносну смолу.
Далі події роману Поліни Кулакової «Дівчина, яку ми втратили» перестрибують на сімнадцять років уперед. Молода івано-франківська журналістка Наталя розпитує в Артема, одного з учасників тих події, подробиці. Змушуючи його вкотре оживляти в пам`яті демонів, хоча авторка й тут не дає відповіді, для чого це Наталі та її редакційному керівництву. У їхньому виданні є рубрика, де публікують подібні історії? Та обсяг роману надто невеличкий, а події змінюються з калейдоскопічною швидкістю, тож думати про такі дурниці, як причинно-наслідкові зв`язки, навряд чи треба.
Тим більше, що оповідь завдяки Артемові знову робить стрибок назад, тепер уже в недалеке минуле. Артем, Святослав, Влад, Марко і той самий Павло, якого заштовхнули в сарай разом із Лідою, вирушають чоловічою компанією в похід й дуже скоро перший із них зникає. Скоро ті, хто лишився, знаходять імпровізовану могилу, де написано ім`я зниклого побратима. Рік народження, дата смерті. Вона збігалася з днем нинішнім. Спершу молодих людей це навіть розважає. Та згодом, коли вони один за одним починають помирати, стає страшно. Артем як оповідач дає зрозуміти: всій компанії з того світу якимось чином мститься Ліда.
Уже відзначалося, що трилер Поліни Кулакової – гарно сконструйована історія про помсту за гріхи. Всяке зло має бути покаране, на тому стоїть детективний жанр від часів свого заснування. А сюжетів, побудованих на послідовному й вигадливому знищенні непокараних грішників історія жанру нараховує сотні, як не тисячі. Варто згадати класику – «Десять негренят» Агати Крісті, коли на острові посеред моря один за одним гинуть від невідомої руки дорослі чоловіки та жінки. Поруч поставимо «Дама в окулярах, із рушницею та в автомобілі» й «Убивче літо» Себастьяна Жапрізо і за бажанням список можна продовжити.
Варто нагадати фільм «Наречена була в чорному» Франсуа Трюффо з Жанною Моро у головній ролі, створеному за романом класика «чорного» трилеру Корнелла Вулрича. Згадка про нього дуже добре лягає в контекст, адже, як і в романі Поліни Кулакової, героїня вишукано мститься за наглу смерть нареченого. Але її заподіяли ненавмисне, так само герої «Дівчини…» не мали наміру позбавляти Ліду життя. Нещасний випадок, за який ніхто не відповів по закону.
Ця обставина мимоволі змушує замислитися про непомітну на позір сторону пропонованого роману. А саме: Артем, як і четверо його приятелів, після того випадку отримали сильну психічну травму. Тому кожен поводить себе відповідно: не чинить опору, навіть не намагається уникнути, як вони вважають, Божої кари, а приймають все покірно, мов ті самі мовчазні ягнята. І дивна розмова Артема з журналісткою до останніх сторінок виглядає сповіддю того, хто вижив, із метою отримати індульгенцію.
Чи отримав – читач дізнається з останнього розділу. Заради якого, виглядає, роман і писався. Він деконструює нелінійний сюжет, і дає зрозуміти: авторка заради ефектного фіналу готова заплющити очі на певні логічні лакуни, особливо помітні на початку. На запитання: «Для чого все це і чому саме так?» буде однозначна відповідь: «Задля кінцівки». Ну, найлогічніша для детективу відповідь…
Оцінка****
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/criminal//2019/08/09/120607.html
|
