Журналіст Денис Лавникевич розповів про кричущий інцидент, який трапився з ним – під виглядом макулатури у книжковому магазині в його руки потрапила секретна карта військового полігону в Житомирській області.
Журналіст Денис Лавникевич розповів про кричущий інцидент, який трапився з ним – під виглядом макулатури у книжковому магазині в його руки потрапила секретна карта військового полігону в Житомирській області.
Як передає НАРОДНА ПРАВДА, про це він написав на власній сторінці у Facebook.
Як розповів Лавникевич, він зайшов в маленький магазинчик, що торгує географічними картами, щоб купити карту України для свого робочого місця. Цей магазинчик розташований прямо в прохідній підприємства, яке друкує карти для військових і інших силових структур.
Коли він купував карту, бабуся-продавщиця згорнула її в трубочку і дістала зі стопки якусь макулатуру, аби карти не замочилися від дощу. Але погляд чоловіка одразу впізнав напис на карті.
“На початку 90-х в Мінську, коли я вчився в університеті, я серйозно займався спортивним орієнтуванням. І, природно, в силу цього будь-які карти добре знав, любив і цінував. У 1992 році в маленькому магазинчику “Карти” на вул. Червона несподівано з’явилися розсекречені військові карти. Це тоді здавалося просто дивом: компактні і зручні карти різних точок Білорусі, масштаб – 1: 25 000 (в 1 сантиметрі 250 метрів), неймовірно докладні”, – розповів чоловік.
За його словами, зверху кожної карти були написи: “Генеральний штаб” і “Таємно”, а також синій штампик: “Дазволено для продажу”.
“Пам’ятаю, я в 1992-1993 роках віддавав за ці карти купу грошей – скуповував все, які з’являлися, тому що на змаганнях вони давали величезну перевагу. Коли у 1994 році влада в Білорусі змінилася і ці карти знову засекретили – з магазину вони пропали. З тих пір моя колекція карт була об’єктом зеленої заздрості всіх знайомих, особливо грибників і мисливців”, – пояснив чоловік.
Тому він був дуже здивований, коли побачив знайомий напис “Генеральний штаб” на “макулатурі”, в яку йому загорнули карту України.
“Простягаю руку, дивлюся, – так, вони, ті самі карти, секретні, тільки українських місць. І набагато свіжіші, видані в 2017-му, стан місцевості – на 2012-й. Питаю у бабусі-продавщиці: “А що це у Вас таке?”. Вона відповідає: “А, це браковані, їх військові не прийняли, так їх нам віддали як макулатуру”, – розповів Лавникевич, додавши, що карта, яку він тримав у руках, дійсно була трохи нерівно обрізана по краях.
“Так що тепер у мене є дві карти: адміністративна карта України та карта військового полігону в Житомирській області. Тільки я вам її не покажу. Тому що таємно”, – написав чоловік.
Інформація: Народна правда
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2019/02/03/121558.html
|
