Можна нічого не знати про автора книжки, історію її написання чи зміст.
Можна нічого не знати про автора книжки, історію її написання чи зміст. Але загадкова назва на обкладинці – річ настільки магнетична, що іноді самої її достатньо, щоб привернути увагу читача. Книги з напрочуд інтригуючими і красномовними назвами – у цій добірці.
Ірина Стахурська, Yakaboo
Філіп К. Дік «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (Komubook, 2016, пер. Тарас Бойко)
Від самої лише назви цього фантастичного роману так і віє кіберпанком. Книга, за мотивами якої знятий культовий фільм Рідлі Скотта «Той, що біжить по лезу», відкриває авторське бачення на проблему штучного інтелекту в майбутньому. Будьте готовими до того, що Філіп Дік перенесе вас до похмурого постапокаліптичного світу, де цілком розмиє межі між людським та машинним. Про яких овець мріють насправді андроїди – електричних чи все ж живих? Відповідь не така вже й очевидна.
Ліан Турюн «Лише хмари танцюють з зірками» (Видавництво Старого Лева, 2018, пер. Наталя Іліщук)
Історія з надзвичайно поетичною назвою від сучасної норвезької авторки. Втім, за милозвучною метафорою про небесні світила ховається дуже непроста книга. Тема смерті – це майже завжди складно, тим більше – якщо йдеться про дитячу чи підліткову книжку. Однак Ліан Турюн проявила себе не лише як майстриня слова. Вона – ще й тонка психологиня, що вміло переконує: життя мусить тривати навіть після трагедій. Важливо тільки не зламатися і дозволити новим надіям увійти до вашого серця.
Олівер Сакс «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом» (Наш Формат, 2017, пер. Олена Опанасенко)
Чудернацька назва і не менш чудернацькі розповіді. Автор книжки був практикуючим лікарем у галузі неврології і поділився реальними випадками з історій своїх пацієнтів. Найбільш незвичайні з них, на думку Сакса, важливо не тільки досліджувати, а й ретельно описувати й переповідати. Меседж автора дуже сильний: пацієнтів – героїв цієї книжки – ми маємо сприймати не лише як хворих. Спробуймо поглянути на них як на своєрідних мандрівників, що заблукали у власних дивних світах.
Роджер Желязни «Ніч у самотньому жовтні» (Богдан, 2018, пер. Дениса Дьоміна)
Назва цієї книжки є алюзією Желязни до одного із творів Едгара Аллана По. І якби на обкладинці не красувався силует чотирилапого, то сама тільки назва книжки ні за що не видала б вам, що оповідачем історії є… пес! Динамічна розповідь, насичена діалогами і відомими літературними персонажами, плюс інтрига «до останнього» – ось рецепт захопливої містичної книги від одного з кращих американських фантастів.
Максим Дупешко «Історія, варта цілого яблуневого саду» (Видавництво XXI, 2017)
…а може, навіть і кількох садів! Адже мова йде про одне з найкрасивіших міст України – серце Буковини – Чернівці. Саме вони стають історичним тлом для історії кохання пари молодих людей, розлучених війною. Однак книга – не лише про любов та війну. Суміш місцевого колориту, ностальгії, особистих драм і помилок автор заколотив, щоб переосмислити вплив історичної пам’яті на сьогоднішнє українське суспільство.
Фенні Флеґґ «Смажені зелені помідори в кафе “Зупинка”» (КСД, 2016, пер. Дар’я Петрушенко)
Така довга і промовиста назва заманює до себе читачів сотнями, тож кількість фанів Фенні Флег тільки зростає. Книжкою зачитуються недарма – у списку бестселерів The New York Times вона протрималася аж 36 тижнів! Взірець доброї американської прози, який часто порівнюють із творами Гарпер Лі чи Марка Твена. Та перш за все – це історія справжньої дружби, почасти дивовижна, але дуже життєва і справжня.
Марк Геддон «Загадковий нічний інцидент із собакою» (КСД, 2016, пер. Анастасія Рогоза)
Інтрига цієї анімалістичної назви розкриється впродовж перших 30-ти сторінок. Але книжка не відпустить вас, доки не перегорнете останню сторінку! Юний фанат Шерлока Голмса живе за власними правилами у своєму окремому, дуже особливому світі. Місця для будь-яких соціальних зв’язків у ньому немає (в хлопчини – синдром Аспергера). Для батьків Крістофера – це справжнє випробування. Зворушлива книжка, яка не залишає байдужим.
Анджела Нанетті «Мій дідусь був черешнею» (Видавництво Старого Лева, 2015, пер. Андрій Маслюх)
Книжка, в якій красива назва – далеко не найважливіше. Як навіть і те, скільки премій по всьому світу вона здобула. Усі ми – родом з дитинства, і десь всередині міцно оповиті спогадами з тих часів, коли небо було вищим, а трава – зеленішою. А ще всі рідні тоді були поруч… і тільки ставши дорослими, розуміємо, яке це було велике щастя! «Мій дідусь був черешнею» повертає дитячу віру в чудо, а чарівні ілюстрації Анастасії Стефурак допомагають в цьому.
Ростислав Попський «Мене забули на місяці» (А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2018)
Якщо навіть серйозні і досвідчені дорослі читачі не здатні встояти перед книжкою з дуже загадковою назвою, то для наймолодших така поведінка тим більше виправдана! Завдяки новій дитячій книзі художника Ростислава Попського малеча буде щиро вболівати за долю інженера-астронавта, забутого на Місяці. Влучне поєднання цікавої історії та красивезних малюнків.
Річард Фленеган «Вузька стежка на далеку північ» (Видавництво Старого Лева, 2017, пер. Віктор Дмитрук)
Ще одна назва-алюзія. Цього разу – пряма відсилка до творчої спадщини Мацуо Басьо. За свою «Вузьку стежку на далеку північ» Річард Фленеган був нагороджений Букером-2014, і її точно можна назвати одним із найважливіших романів минулих років. Розповідаючи про трагедію війни, автор не вдається до чорно-білого висвітлення, не стає на захист жодної зі сторін. На перший план тут виступає інше – питання збереження людяності в умовах виживання, відповідальності за злочини проти неї.
Марина Абрамович «Пройти крізь стіни» (ArtHuss, 2018, пер. Олександр Михед)
«Пройти крізь стіни» звучить, як виклик. Втім, усе мистецтво Марини Абрамович і є суцільним викликом, а її життя та історії кохання – постійною боротьбою. Автобіографічна книжка сильної жінки, яка не боїться розповідати про те, що болить, не боїться рвати шаблони, зокрема – своїми перформансами. Відверта сповідь вражає і розширює межі для тісного взаємозв’язку особистості з мистецтвом.
Джон Грін «Черепахи аж до низу» (КМ-Букс, 2018, пер. Марія Пухлій)
Блискучий young adult від автора бестселерів «У пошуках Аляски» та «Провина зірок» Джона Гріна. Своєю назвою він натякає на низку нав’язливих думок 16-річної Ейзи, які немовби закручуються у круту спіраль і сковують дівчину-підлітка. Не варто чекати від цієї книжки сильної детективної лінії. А от чим вона точно зачепить – то це доступним і простим висвітленням складної теми.
Джонатан Сафран Фоєр «Страшенно голосно і неймовірно близько» (КСД, 2015, пер. Оксана Постранська)
Захоплива назва, яка щонайкраще передає суть книги. Події тут розгортаються після горезвісного теракту 11 вересня 2001 у Нью-Йорку. Серед людей, що загинули внаслідок тієї страшної події, – батько Оскара, головного героя книжки. І він вирушає на пошуки чогось невідомого, що має стати розгадкою таємниці, залишеної татом. Історія збентежить, але закарбується в серці надовго.
Яцек Денель «Кривоклят» (Комора, 2018, пер. Андрій Бондар)
За нову книжку Яцека Денеля варто взятися хоча б заради того, щоб дізнатися, хто він такий – отой Кривоклят. Цей роман потрібно читати на одному подиху, і в буквальному сенсі – також! Адже стилістика тексту доволі специфічна: він увесь написаний одним абзацом. А це означає, що спочатку потрібно буде адаптуватися. Та воно того варте! Сюжет, в якому фігурують шедеври світового образотворчого мистецтва, точно захопить вас. Ну, і таємницю назви буде повністю розкрито.
Олександр Бойченко, Юрій Андрухович, Орест Друль «Ворохтаріум. Літературний тріалог з діалогом і монологами» (Pabulum, 2018)
Ворохтаріум – слово, якого ви, авжеж, не знайдете в жодному словнику. Бо воно вигадане спеціально, щоб назвати цю книжку. Як виникла ідея самої книжки та її чудернацької назви (гадаю, ви здогадались про певний зв’язок з Ворохтою і Карпатами), ви зможете прочитати вже у передмові. А далі – просто насолоджуйтеся змістовною інтелектуальною бесідою і дізнавайтесь про тонкощі письменницької кухні від знаних авторів.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2019/01/26/124441.html
|
