Рецензія члена журі Віри Агеєвої на книжку Наталки Матолінець "Гессі", яка увійшла до довгих списків Книги року BBC.
Рецензія члена журі Віри Агеєвої на книжку Наталки Матолінець "Гессі", яка увійшла до довгих списків Книги року BBC.
У фантазійному й гламурному романному світі Наталки Матолінець б´ється дуже багато посуду - коштовних сервізів, чашок, блюдечок і цукерниць. Це починаєш врешті сприймати як дивоглядну форму спротиву.
Бо, схоже, мешканців цієї незвичайної місцини можна поділити на тих, хто найбільше любить ускладнювати (чи прикрашати?) своє життя безліччю вишуканих речей, і, з іншого боку, свавільних авангардистів, котрим у задушливих інтер´єрах, взорованих на стиль рококо, вижити зовсім тяжко.
(Попередження: текст містить спойлери!)
Персонажі "Гессі" часто видаються красивими ляльками. Чи, скажімо, героями діснеївських мультфільмів про принцес.
Усі дівчата навколо Гессі найбільше переймаються новим вбранням і прикрасами, пильно звіряючись із найновішими модними каталогами. Ну а хлопці - своїм успіхом у дівчат. Одна стать дбає про сукні (лілейні, лілові, лимонні - яких тільки немає до вибору й до вподоби!) - ну а іншій доводиться задовольнятися яскравими запонками в манжетах та екстравагантними краватками.
Десь на марґінесах перевантаженої деталями картини хтось якось здобуває гроші на всі незчисленні забаганки, якісь майже невидимі служниці збирають усі ті гострі уламки скла й порцеляни. Цей світ балів, гостин, пікніків, кав´ярень і морських прогулянок був би зовсім одноманітним і нудним, аби в перебіг подій не втручалися потойбічні сили. І тут безнадійній напомадженості рококо трохи надає гостроти й пікантності така собі готична притемнена загадковість. Стильове поєднання не найкраще, але хоч якась різноманітність.
Віра Агеєва - літературознавець, критик, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія".
Дівчина, ім´я якої винесене в заголовок, наділена магічними уміннями чи й талантами. Колекції суконь їй видається замало, аби сповнити життя сенсом. Світ змінюється, коли наша шукачка пригод починає отримувати подарунки з паралельної реальності. Там тепер мешкає її померлий брат, а сестра здобуває книжку, в якій описане його життя.
І хоча все ніби наперед напророковане й визначене богами та деміургами, але щира любов, як одвіку водиться, може змінити й злагіднити навіть жорстоку долю. Тільки, виглядає, за умови, коли це любов героїв, здатних мислити, а не лише зітхати й плакати.
Якщо вірити цьому сюжету, то ніякі кризи, технічні новації й дива електроніки аж ніяк не загрожують Книжці. Як і все навколо, книжки обов´язково у барвистих палітурках, з прегарними ілюстраціями й шрифтами, бо вишуканість для наших героїнь чи не синонімічна манірності й показній розкоші.
Персонажі "Гессі" часто видаються красивими ляльками
Усе ж читання - пристрасть багатьох персонажів роману. Як і відвідання книжкових ярмарків, порпання у стосах на розкладках, колекціонування стародруків. Імовірно, стратегія глянцевих журналів, на чиїх сторінках регулярно з´являються огляди книжкових новинок і гламурні портрети живих класиків у дорогих брендових костюмах, таки працює. Світські модниці у лілових/лимонних сукнях обговорюють літературні новинки. Одна з них, відкриваю секрет, навіть заводить роман із власником книгарні.
Ситуація ускладнюється (а сюжет стає напруженішим), коли необачно закохуються одне в одного мешканці різних світів. Замість повноцінного побачення - якісь миготливі зустрічі, з´яви, зникнення, застереження, зурочення…
Врешті таки мусиш у якийсь доленосний момент обирати: любов у світі смертних, де все скінченне, чи самотність у гарантованій вічності. Ясно, що за законами жанру блакитноокий (дуже довго ми тільки це про нього й знаємо, як і героїня, котрій брак інформації, однак, не заважає шалено закохатися) обере таки скінченність поруч зі своєю обраницею.
Проте головна героїня також знає один секрет ну коли не вічності, то принаймні тривалого закарбування в пам´яті. Вона має фотокамеру (зрозуміло, антикварну та ще й чарівну, бо сфотографований стане щасливим), а відтак може зібрати архів. Хобі, яке так жахає її великосвітську маму (дівчина з важезною дерев´яною скринею в руках - порушення усіх мислимих уявлень про гарно виховану панну!), урешті й допомагає Гессі вирватися із нестерпно задушливого бально-парфумерного світу.
Відважна бунтарка таки відкриває власну фотостудію й починає сама розпоряджатися своїм життям. Тож принаймні кінець цієї карамельної історії повертає читачів до реальності. Бо надмір солодощів шкодить не лише дівочій красі, але й прозі. Гессі, здається, це зрозуміла.
Інформація: ВВС
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2018/11/01/153018.html
|
