Обожнюю детективи, в юності мріяла стати психологом, а ще... невблаганно збігає літо! Що може бути доречнішим у ці останні літні дні, спраглі за психологічними детективами, як не "Літо психіатра"?
Помітивши анонс виходу цієї книжки, одразу "поклала на неї око". Привабила назва, обкладинка і зацікавив опис. Психіатр вирушає у вимушену відпустку в начебто спокійне карпатське село. Проте замість відпочинку бідняка втрапляє у вир злочинних подій. Викликає товариша-слідчого і обоє намагаються розплутати таємничий клубок, котрий натомість ще більше заплутується. Цікаво, еге ж?
Дуже близька мені та сільська атмосфера, описана авторкою в романі. Сама ж бо родом з села, тому всі тамтешні особливості мені добре знайомі. Й описані таки достовірно – оті міжособистісні колотнечі, плітки, зрештою життя, мов на долоні. Читаючи, віриш написаному. І наче опиняєшся там разом з героєм, ходиш з ним, слухаючи діалоги; занурюєшся в атмосферу і химерний вир чудернацьких подій.
Гарна, приємна мова твору. Хоч і не надто метафорична, але в детективі те, певно, й не потрібно. Натомість присутня іронія. Приміром, цитую: "...що нового? Кого в нас знову вбили?"
Чи ж: "Той мовчав. І весь його психіатричний досвід мовчав. Здавалося, сам Господь Бог мовчав, хоч точно знав відповідь".
Можливо, сюжет десь трішки не дотягнув у деталях (як любителька детективів, таки подумки придиралась до дечого), але попри те, то є доволі непоганий детектив із витриманою інтригою. Читався швидко, цікаво і приємно.
p.s. Респект видавництву "Легенда" за класну обкладинку і якість книжки (текстову в тому числі, бо, буває, читаєш і час від часу перечіплюєшся за якусь помилку чи одрук. Тут – усе, як належить).
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/09/05/084617.html
|
