На традиційне опитування “Буквоїда” відповідає головний редактор радіостанції “НВ” Валерій Калниш.
Що Ви читали останнім часом, Що сподобалося, а що ні?
Назву останні три книги. Майкл Вулфф “Вогонь і лють. Всередині Білого дому Трампа”, Філіп Мейєр “Американська іржа”, Лю Цисінь “Завдання трьох тіл”.
Записки з Білого дому чекав одразу після того, як ця книга вийшла в друк. Прочитав її буквально за тиждень. Я б рекомендував її читати. Певною мірою ця книга, звичайно, з розряду «підглядання в замкову щілину». І Вулфф, як би йому не хотілося бути незалежним журналістом, що розповідає про перші місяці правління Трампа з poker face, він все ж упереджений і зарозумілий щодо президента США. Але ставлення це - продукт журналістського розслідування, підсумок аналізу фактів.
“Американську іржу” я слухаю. Аудіокнига у виконанні Олексія Багдасарова. Американці люблять штампи, ось і книгу Мейєра вже “затаврували” як “сагу про Америку”, “наступний після Фолкнера” і т.д. Книга хороша, некваплива. У ній розповідається про хлопців з “іржавого поясу” США - дітей роботяг. які намагаються знайти себе, вирватися з депресивного містечка, залишивши своїх, які втратили сенс життя близьких. Незважаючи на цей не дуже емоційно легкий сюжет, “книга зайшла”. Може, тому що я сам з того самого “іржавого поясу”, тільки нашого.
До Лю Цисіня я не читав фантастику, напевно, років 20. Вирішив прочитати цю книгу, а точніше - прослухати (невелика ремарка - в громадському транспорті я віддаю перевагу все ж слухати, а не псувати очі, як раніше - вік напевно), після того як побачив рядок на порталі “Горький” в анотації - “Книга китайського фантаста про те, як замучена культурною революцією наукова співробітниця закликала на Землю інопланетних загарбників”. Такого дивного сюжету я не бачив давно. Насправді, це тритомник. І я, звичайно. прочитаю-почую їх усі (два з трьох - done), але, думаю, після цього я ще років 20 не читатиму фантастику. Реальність все ж цікавіша за будь-яку вигадку.
Що радите прочитати іншим?
Крім того, що прочитав, пораджу ще кілька книг. Кендіс Міллард “Герой імперії”. Це книга про те, як Черчилль став Черчиллем. Про те, як завдяки війні молодий хлопець почав сходження до влади і особистісного зростання, дійшовши до посади прем´єр-міністра і політичної легенди.
Девід Ремнік "Могила Леніна". Зізнаюся, я відчуваю пієтет щодо головного редактора The New Yorker. У першій перекладеною мені мовою книзі про Обаму “Міст” я “плескався як дельфін” в фактах, подробицях, нюансах, висновках про те, завдяки чому Обама став президентом (Міллард все ж далеко позаду в цьому сенсі). У 1988-1991 роках Ремнік був кореспондентом Washington Post в Москві. Повернувшись, він написав книгу “Мавзолей Леніна” і отримав за неї Пулітцерівську премію. Книга ця про занепад СРСР.
Рекомендую прочитати все, що ви знайдете авторства Сергія Плохія. Український історик, який живе і працює в Гарварді. Той рідкісний випадок, коли Шевченківська премія дійсно була вручена тому, хто її гідний. Книг українською, російською та англійською мовами у нього вийшло досить. Це і “Убивство у Мюнхені. По червоному сліду”, і "Остання імперія. Захід Радянського союзу", і "Брама Європи" за яку він, власне і отримав премію.
Що плануєте прочитати найближчим часом?
Хочу прочитати “Приватна історія” Андрія Яніцького і Грехема Стека, яка вийшла у видавництві Брайт Букс. Можливо все ж зрозумію, як так з найбільшим банком країни сталося, що Ігор Коломойський, майже без бою, віддав такий актив державі.
Вирішив прочитати дві класичні роботи Генрі Кіссінджера - “Дипломатія” та “Світовий порядок” ( “Наш формат"”). Ще одна спроба щось зрозуміти, в даному випадку механізми зовнішньої політики.
Помітив, що нон-фікшовська література до художньої у мене йде приблизно в співвідношенні 4: 1. Тому художньої літератури прочитаю трохи і в найближчих планах це “Ньокк” Нейтана Хілла і Шона Байтелла “Щоденник книготорговця”.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2018/07/29/151529.html
|
