Чабала К. Вовче / Костянтин Чабала. – Київ : «ДІПА», 2017. – 176 с.
«Вовче» розкриває перед читачами війну – трагічну, щемливу, трепетну, жорстоку, безглузду, несправедливу… Вона дає можливість читачам побачити і співвідчути те, що переживають воїни під час бойових дій на Сході, а також тоді, коли повертаються додому.
Книга складається з повісті «Вовче» та оповідань «Додому», «Гугл», «Поле», «Передбачення», «Тренування», «Друзі», «Ранок», «Нічне чергування».
Чому варто читати книгу «Вовче»? Бо в ній багато такого, чого звичайна людина, яка не була в зоні воєнних дій, не знає, не розуміє, не помічає, не усвідомлює…
Які «родзинки» книги?
- персонажі (Жора, Вовк та інші). За словами К. Чабали, жоден з персонажів цієї книги не має якогось одного певного прототипу. Кожен персонаж – збірний образ, списаний з багатьох реальних людей. Олексій Риженко (Жора) – готовий до авантюр, любить ущипливо жартувати, турботливий (випадок зі шпаченям Валєркою, ходив за молоком для нього мало не щодня майже п’ять кілометрів до найближчого села). Вовк – успішний менеджер в мирний час з гідною зарплатою та власним житлом у столиці, не переймався подіями на Майдані, пішов на війну після неодноразових походів у військкомат, любить філософствувати, розмірковувати. Лінію персонажів продовжує Женя – типовий «офісний планктон», «мамин синок» – пішов до військкомату, щоб довести, що він не тюхтій. Страх керував ним, але з часом юнак призвичаївся, змінився, почав писати вірші. Прикметно те, що жоден персонаж неідеалізований. Наприклад, Мишко (Ходар) – здоровенний сорокарічний чоловік – лінивий, неохайний, потрапив з водія КРАЗу до Вовка на позицію («в піхоту на нуль»), бо не виконав наказ комбата, продовжив спати. Зображені на сторінках творів військові відомі читачам не лише зі звичайними іменами, а й під позивними (Окіст, Вовк, Жора, Золотий, Ходор, Повар, Паштет, Куркуль, Товарняк);
- описи реалій війни (мінометні обстріли, облаштування позицій, мобільна баня);
- життєві історії (кохання Жори до Олі, історія Бульдозера та інші);
- відтворення відчуттів: контузія – «Бджолиний рій у голові прокинувся і почав відтворювати броунівський рух. Ні, мабуть, таки не бджоли… Скоріше джмелі… Жодна бджола так дзижчати не зможе»;
- пейзаж Донбаського краю («Поле. Неосяжний донбаський степ, посеред якого де-не-де височать рукотворні гори. Старі кургани, насипані ще, мабуть, скіфами або й кимось до них. І нові – ті, що за останнє сторіччя понасипали розкопувачі надр»);
- гумор (тяжкі ситуації конструюються через інакомовлення гра у віслючків(перенос важких речей), гра «Правила повинні бути виконані»(швидка виписка Вовка та Жори зі шпиталю), «військова забавка «Сіли-встали», «лотерея із головним призом – безкоштовною поїздкою до шпиталю» (ходьба замерзлою ковбанею)). Зосереджуючись на описі деталей побуту – кружці кави, К. Чабала вдається до пародіювання та стилізації під рекламний текст: «Велика термокружка, повна гарячої солодкої розчинної кави, – що може бути кращим для того, хто йде у зимовий вечір виглядати вражин?»;
- постановка та відповіді на філософські питання сенсу перебування в АТО (Хто, як не я!?Ніхто, крім мене! Якого біса знову я?! Краще вже я…);
- мова (приказки, неологізми, професіоналізми, жаргонізми). Своєрідність життя на війні створюється письменником навіть на мовному рівні. Варто згадати специфічні гумористичні приказки військових: «у пузі повно, у штанях – тепло» (під час мінометного обстрілу), «дерзкій, як швидка Настя рєзкій». Щоб правильно сприймати інформацію повісті та оповідань К. Чабали, читачі повинні бути компетентними (чи швидше ознайомленими), і в цьому їм допомагає сам автор, вживаючи в тканині тексту так звані військові професіоналізми (ДШКМ-ТК, ПТУР, РПГ, АГС, «Васильок», «Муха», підствольник) та жаргонізми (Дар’я Михайлівна– ДШКМ-ТК, радєйка, теплік, беха);
- протиставне позиціонування мирного та військового часу (весна в мирний час приносить радість від народження нового світу, а у військовий час – небезпеку – «зеленку», з якої щомиті може прилетіти куля снайпера).
Книгу варто читати, бо текст якісний: живий, об’ємний, проблемний. Ефект об’єму та глибини дозволяє читачам пройти скрізь сторінки книги і потрапити в «інший світ».
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/06/26/091801.html
|
