Демська Л. Літо психіатра: роман / Леся Демська. Художник Василина Білошицька. – К.: Легенда, 2018. – 176 с. (Ефектна серія).
Зустріти літо, що наближається, можна із детективом Лесі Демської “Літо психіатра”. Книга вийшла у видавництві “Легенда”.
Нічого не можна планувати. Все полетить шкереберть: замість задуманого вдасться щось зовсім інше, а всі “результати” — перевершать сподівання. Герой повісті Лесі Демської “Літо психіатра” Андрій Левинський спланував спокійний відпочинок від виснажливої роботи, та раптом все обернулося не просто зруйнованими планами, а цілою детективною історією із вбивствами та помстою — то хто ж винен? Та ні, для читачів — без спойлерів, тому краще спитати: яким має бути рецепт детективного літа? І для детективів, і для читачів.
Спочатку візьмемо одного молодого лікаря зі Львова. Додамо йому втоми, рекомендацій лікаря, а тому і мотивації приїхати в село. Далі — зовсім трішки загадок, затиснутих у долонях ключів від чужих комор, келихів із мишками.
Звісно, вибагливий читач скаже, що цього недостатньо, тому додамо нічних розмов на цвинтарі, отруєнь і закоханості, трохи магії та антикваріату і от! — рецепт детективного літа вдався, тепер тільки пробувати і розплутувати загадки. Проте не поспішайте, події повісті розгортаються настільки стрімко, що нові докази так і сипляться читачеві прямо на голову, а це відволікає — нема коли думати про вбивцю, нема коли аналізувати. Та це нічого — Левинський зробить це за нас.
Всі злочини (ну от, тепер читач знає, що злочин був не один!) наповнені сильною психологічною мотивацією. А злочинці, і не тільки злочинці, хоч і є носіями шаблонних рис, проте дуже індивідуальні. Не обійшлося без почуття гумору, адже, погодьтеся, навіть у найскладніших загадках потрібно вміти відволіктися від серйозного.
Варто зауважити також те, що мова повісті досить колоритна. Діалектизми додають увиразненості багатьом героям.
Крім детективної лінії, є те, що я б назвала “серцем повісті” — непересічне і глибоке розуміння авторкою проблем і болю своїх героїв. Вони живі і щемливі, віриш навіть убивцям, віриш, бо вони правдиві попри усі замовчування і таємниці.
Парадокс повісті, я б його назвала “парадокс психіатра”, у тому, що текст насичений психологічними деталями, що нерідко є і речовими доказами, і підказками для читачів, та вони так добре вплетені у канву розповіді і здаються такими очевидними, що здогадатися стає все складніше.
Нумо розгадувати разом!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/05/18/082436.html
|