Ця маловідома повість класика української літератури Богдана Лепкого розкриває і драму двох люблячих людей, яким за суспільними «законами» не судилося бути в парі, і проникнення в пануючі верстви населення віянь нового часу.
Сумовита історія має казковий фінал. За щастя таки треба боротися!
У повісті письменник втілив ідею про долю і роль польської шляхти українського походження. Концепція реполонізації такої шляхти, повернення в рідне середовище, яка визначила структуру художнього світу повісті, була своєрідною реплікою Лепкого в творчому діалозі на тему розв’язання українсько-польського конфлікту.
Туга за ідеалом морального казкового світу, за любов’ю до ближнього, за вірою в гармонійне співжиття всіх верств українського суспільства і національних груп у їх найгуманніших взаєминах і співпраці – то ідейний лейтмотив повісті.
Уривок:
Глянула на батьків портрет і здавалося їй, що він усміхається, читаючи її думки, що киває головою до неї: «так, так»... Добрий, добрий батько, тільки слабкий, може тому, що надто добрий. Добрі, інтелігентні люди звичайно м’які, зам’які, щоб рішитися на якийсь бій, хоч би навіть із своїм оточенням, у якому вони грають першу ролю. Для святого спокою зрікаються власного щастя, бо нема більш щасливих людей, як ті, котрим судилося свої добрі наміри перевести в діло. І таких добрих людей кругом неї було так багато, добрих і м’яких, нерішучих, які бояться навіть власних жінок. Через те й діється не так, як треба, а що воно так, нема ніякого сумніву.
«Ми ж напливовий елемент, — думала собі графиня, — ми острів на чужім океані, надійде повінь і цей острів змете.
А повінь все-таки колись надійде, бо хмари збираються не від нині і буря надтягає від сходу, так, як нині.
Буря приходить некликано і несподівано, вночі».
Богдан Лепкий. Під тихий вечір: повість-казка. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. – 360 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/prose/2018/01/30/093913.html
|
