Буквоїд

Книга, що спонукає до Прагнення

09.01.18 07:35 / Алла Рогашко
Олег Рибалка. Гра в життя. – К.: Легенда, 2017. – 224 с.
Цю книжку не можна читати похапцем, інакше вона "пройде повз". Вона – для читання неспішного, вдумливого. Тоді поволі розчинятиметься у свідомості, мов цукор у теплому чаї, наповнюючи єство багатозначним виразним змістом. Ілюзії, реальність, пошук Чогось Надважливого, сенс буття і пошук свого місця у Всесвіті – ті теми, що мене найбільше хвилюють на даному життєвому етапі. І всі вони тут присутні, ба більше: книга зіткана з них. Тож дуже доречно втрапила до моїх рук. "Гра в життя" – для тих, хто шукає відповідей, хто спраглий пізнати Щось, збагнути, що справді важливо, а що – марнота, сміття, чим часто заполонені наші думки, свідомості, зрештою й життя... Недарма видана у "Мисливій серії". Таки є над чим помислити. І хоча за жанром, окрім філософської, книга є фентезійною, однак насправді тут багато земного, повсякденного, воно представлене тут у різних ракурсах, розкрите в різних іпостасях – від надважливого, до цілковито абсурдного, яким часто охоплене життя, що, - о парадокс! - витворюємо самі ж ми. Оригінальною є структура роману-триптиху. Автор наче грається з читачем, показавши спершу події, що відбуватимуться наприкінці книги, по тому – розповідаючи те, з чого все починалось і зрештою – наповнивши серединою. І та середина – третя частина, що має назву "Розмови" – мов пісок із пустелі мудрості, що благодатно наповнив чашу з розкиданими пазлами історії, гармонійно її довершивши. Майже ущент наповнена цікавими філософськими міркуваннями, і вщент мною "помальована" (люблю відмічати цікаві думки і вислови у книгах, які читаю). Приміром, такі: "Віра в себе – це, певно, найпростіше й водночас найскладніше для людини. Простішої мотивації, мабуть, і не знайти. Але щиро повірити в себе, у свою справу неймовірно складно; а точніше навіть не повірити, а довіритися – довіритися самому собі". ...і по тому..: "Оце ж бо питання: якщо віра дає людині таку силу, то чому так мало людей користуються нею, а натомість так багато зуживає її марно, вірячи в усілякі дурниці й викидаючи на вітер таку потугу, котра може дати кожному жити так, як йому прагнеться?" Або ж іще: "...А знання одне – однакове для всіх. І все, що існує, має одну суть і конкретне, виразне розуміння. Тому знання є в усіх, і дане всім. Питання лише в тому, хто хоче його розкрити й отримати, а хто ні. Перші прагнуть, а другі просто існують, – зітхнув старий. – Прагнення породжує рух і розвиток. Існування – застій і розпад. Яким шляхом іти, кожен вибирає сам"... "...У світі немає нічого абсолютно слушного, вічного, сильного..." І так можна цитувати безкінечно. Особливо із третьої, що є серединою історії, частини. Кожний автор свідомо чи несвідомо закладає у текст власне світовідчуття. І коли світовідчуття автора і читача співпадає, тоді книга – точно "твоя", бо бачиш, прочитуєш у ній власні думки, переживання чи розкриваєш у собі щось нове, те, що зачіпає в тобі цей текст. Це – "моя" книга. І я обов’язково дам її на прочитання спершу синові, котрий любить і читає більше від мене, а тоді – друзям. Бо вона того вартує. Вона – спонукає до Прагнення!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/01/09/073524.html
Copyright © 2008 Буквоїд
При повному або частковому відтворенні посилання на Буквоїд® обов'язкове (для інтернет-ресурсів - гіперпосилання). Адміністрація сайту може не розділяти думку автора і не несе відповідальності за авторські матеріали.