Сьогодні, 19 листопада 2017 р., відійшов у вічність Василь Рубан.
Він був приналежним до славнозвісної Київської школи поетів та в’язнем сумління, який провів близько семи років за колючим дротом. А ще - автором поетичної збірки “Химера”, в якій виявлялося віталістичне захоплення життям; “Програми українських комуністів”, де пропонувалась крамольна на той час ідея виходу УРСР з Радянського Союзу; автобіографічного роману “На протилежному боці від добра”, в якому головний герой проходить десять кіл пекла радянських каральних органів і все ж залишається собою, не змінює власних переконань; книжки “Бережа”, що в ній реконструюються язичницькі уявлення українського народу…
Василь Рубан став легендарною постаттю в українському культурному просторі. Будучи лауреатом премій ім. В.Симоненка і Є.Маланюка, він стояв осторонь від літературного мейнстріму. Така позиція була зумовлена світоглядними переконаннями письменника, який не хотів йти на компроміси з Системою. Вже краще бути осторонь і зберегти себе, аніж опинитися в центрі і себе загубити.
Людина сильної волі, чітких переконань, великої гідности, Василь Рубан давав приклад того, як можна бути вільним у двозначні 1960-ті, безвихідні 1970-ті, частково обнадійливі 1980-ті, облудливі 1990-ті, цинічно-продажні 2000-ні. Василь Рубан належав до невеликого у нас прошарку справжніх людей; тих, у кого слово не розходилось із ділом, хто був готовий у будь-який момент відповісти за написане, сказане, зроблене і хто омріяні ще у молодечому віці ідеали проніс аж до самої смерті, відійшовши у похилому віці людиною слова і честі. Він мав смак до доброї поезії та прози, любив життя, в якому бачив прояви сили, дерзання, любови. Його твори відображають глибоку любов до життя, радісне захоплення його прекрасними формами; стриману повагу до людини, яка зважується стати сама собою і йти непростим, інколи тернистим життєвим шляхом; гостре почуття національної гідности, яке є важливим компонентом творення особистої ідентичности.
Василь Рубан відійшов від нас, але його життєвий шлях, його творчість залишається і стає частиною гідної культурної традиції української нації…
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/sum/2017/11/19/182404.html
|
